100 років тому Михайло Грушевський уперше головував на засіданні Центральної Ради

28 (15) березня 1917 року відбулося засідання Української Центральної Ради, на якому вперше головував Михайло Грушевський.

Напередодні, 23(10) березня, перед його поверненням із заслання Центральна Рада ухвалила, «щоб президіум Ради привітав п. Грушевського, коли він приїде до Києва». На наступному зібранні 25(12) березня завдання уточнили: «Президіум УЦР повинен привітати М. С. Грушевського в його помешканні, а потім запросити його на збори Центральної ради».

Михайло Грушевський прибув до Києва 26(13)-го, однак заплановане привітання не відбулося. Так сталося через те, що у поїзді, в якому він їхав, сталася пожежа. Вогонь знищив книги і стародруки, одяг Грушевського. До Києва він дістався лише в ніч на 26(13) березня. «Там його вже ніхто не чекав, — свідчить історик Олександр Зінченко. — На вокзалі не було навіть візників. Професор у темряві не впізнавав міста, заблукав і мусив іще півночі місити київську сльоту валянками без калош — бо ті також згоріли».

До Педагогічного музею, де містилася Центральна Рада, Михайло Сергійович навідався 27(14) березня. Невеличка кімната на другому поверсі, один стіл та кілька лавок, півтора десятка осіб — так виглядав на той час майбутній український парламент.

Михайло Грушевський вперше головує на засіданні Центральної Ради у середу, 28(15) березня. З його поверненням багато хто пов’язував надії на припинення всіх суперечностей, а також об’єднання демократичних сил. І це, власне, й стало переломним моментом у ранній історії Центральної Ради. Дмитро Дорошенко зазначив у споминах: «Ніхто в даний момент не підходив більше для ролі національного вождя, як Грушевський, ніхто навіть і рівнятися не міг із ним щодо загально признаного авторитету й тої поваги, якою оточувало його все українське громадянство».

Про це говорить і Євген Чикаленко: «…ми всі вважали його за «некоронованого короля України», який приїде, то дасть всьому порядок і лад».

На засіданні вирішили «почепити національний прапор на будинкові міської думи на тім місці, де був раніш царський вензель». Володимира Науменка обрали заступником голови Центральної Ради, також обговорили план української маніфестації 1 квітня (19 березня).

Важливий момент: агітаційній комісії доручено за два дні підготувати проект Всеукраїнського з’їзду. Михайло Грушевський розумів, що пасивне очікування українцями поступок з боку царського уряду безперспективне, необхідно активно боротися за автономію. «Щоб надати Центральній раді характер справжнього представництва всього організованого українського народу, рішено якомога скоріше скликати з’їзд представників організованої української людності цілої України», — напише він за кілька днів.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті