Найдавніші поселення людини на території Прилуччини з’явилися за доби пізнього палеоліту. Густо заселеною була її територія в епоху бронзи: поселення і кургани цієї епохи знайдені біля сіл Линовиці, Переволочної, Сухополової, Богданівки. Відомі також поселення скіфського часу. У 2-5 ст. нової ери Прилуччина була заселена хліборобськими племенами черняхівців. Густо була заселена територія Прилуччини і в період Київської Русі, в радіусі 50 км від міста Прилук налічується більше двох десятків городищ цього періоду. Всі міста-фортеці, а також більшість великих поселень Прилуччини були зруйновані ордами хана Батия в 1239 році.

З середини 14 ст. Прилуччина перебувала у складі Великого Князівства Литовського, потім Речі Посполитої, Московської держави.

Прилучани приймали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти іноземного поневолення у 17-18 ст. Тоді вся Прилуччина входила до складу Прилуцького козацького полку, створеного гетьманом Богданом Хмельницьким 1648 року. Після ліквідації полків і Гетьманщини Прилуцький повіт ввійшов до складу Чернігівського намісництва, згодом губернії. 1802 року Прилуцький повіт перейшов до складу Полтавської губернії.

З історичних джерел відомо, що на початку 19 століття Прилуччина не була районом лише сільськогосподарського виробництва. Тут були цегельні , кінські заводи, суконна фабрика, млини, дещо пізніше з’явились винокурні, пивоварні, олійниці, кузні.

 

hliborob village house painting t3 7c31e801e0d31a2e8edb63ffbf5a9844

 

Важкі часи пережила Прилуччина під час становлення більшовицького режиму. Селянство не сприймало Радянську владу, в районі діяли озброєні загони Марусі Чорної, Гонти, Чалого. Для придушення повстань було кинуто регулярні війська.

Після закінчення громадянської війни в селах поступово налагоджувалося нормальне життя. Люди активно і продуктивно займалися своїми господарськими справами, будували нові хати, сіяли хліб, розводили худобу та коней. Вже в 1927-1928 роках село жило спокійно і, навіть, заможно.

В 1929 році в селах Прилуччини розпочалась колективізація, а вже 1931 року розпочався голод. Свого найтрагічнішого апогею голодомор досяг взимку та весною 1933 року, люди пухли з голоду й помирали тисячами. Голодомор закінчився восени 1933 року, але ще кілька років селяни відчували наслідки цього жахливого періоду.

Перед війною життя вирівнялося, а у вересні 1941 року Прилуччина була окупована німецько-фашистськими військами. Окупація тривала повні два роки.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 12617 жителів Прилуччини, 6954 чоловіки не повернулися з поля бою. 6288 уродженців Прилуцького району нагороджені орденами і медалями, 10 - присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Післявоєнний розвиток району характеризувався стабільним покращенням в усіх сферах життя.

В 1960 році на Прилуччині відкриті родовища нафти і газу, які дають 20% загального видобутку України.

Проголошення в 1991 році державної незалежності України відкрило нову сторінку в історії Прилуцького краю. Прилуччина з гордістю 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 92 відсотками голосів сказала „так” державній незалежності України, зробила свій вагомий внесок у національне єднання українців.

Ще не так давно Прилуцький район у масштабах області асоціювався з його незаперечним лідерством по всіх економічних показниках. Завдяки невтомній праці сільських трударів оновлювались села, підвищувалась продуктивність рільництва і тваринництва, зростали доходи населення. Прилуцька земля зростила 10 Героїв Соціалістичної Праці, двох повних кавалерів орденів Трудової Слави.

Не менш багата Прилуччина на талановитих людей – носіїв відродження і творення культури. На нашій землі народились і жили, перебували і творили шедеври літератури і мистецтва: Яків Маркович, Павло Білецький-Носенко, Яків де Бальмен, Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Лев Жемчужников, Іван Микитенко, Олекса Десняк.

Далеко за межами України відомі імена видатних вчених-земляків: педагога Григорія Ващенка, доктора медичних наук Івана Фесенка, прославляли і прославляють прилуцьку землю заслужені художники: Олександр Івахненко і Володимир Пасівенко, письменники: Борислав Степанюк, Микола Турківський і Віталій Коваль, зачаровує мистецтво видатних співаків і артистів: Олександра Івченка, Марії Бебешко, Катерини Василенко, Бориса Харитонова.

Мальовничий Приудайський край багатий пам’ятками історії, архітектури та археології. Особлива гордість Прилуччини – відроджений Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир. Привертає увагу Білорічицький архітектурний ансамбль із збереженим флігелем садиби О.С.Рахмановаї-Волконської. Серед інших пам’яток - Михайлівська церква у Полонках, Вознесенська і Преображенська церкви у Радьківці і Переволочній, храм-пам’ятник святителю Іоасафу Горленку в Замості, садиби графів де Бальменів та князів Жевахових у Линовиці, Киселя в Дідівцях.

https://legalaid.gov.ua/