02 квітня 2013
Книгу під такою назвою було презентовано 11 грудня у стінах Голубівської ЗОШ І-ІІ ступенів. Її автор - Анатолій Суховерський, місцевий письменник-краєзнавець. Працює Анатолій Михайлович в Голубівській сільській бібліотеці. З його пера вийшли дві науково-популярні книги: «Голубівка» та «Джерела пам’яті».
А ще він автор роману «Дорога без кінця».
На презентацію нового видання в затишне приміщення школи зібралися ветерани Другої світової війни, «афганці», учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, орденоносці, жителі села Голубівки. Всі ті, або родичі тих, хто стали героями книги.
Сельчани із задоволенням ознайомились із історією написання книги та дякували депутатам Івковецької сільської ради, сільському голові за сприяння у виданні книги. Програма підтримки місцевих авторів, що прийнята сільською радою дає можливість підтримувати місцевих авторів – жителів сіл Голубівки та Івківець. Це саме завдяки цій програмі у 2014 році побачила світ чергова книга письменника-краєзнавця, лауреата літературно-мистецької премії імені Любові Забашти та поетеси Наталі Джерельної.
Присутні отримали книги з автографом автора та дякували за потрібну, актуальну книгу. Анатолій Михайлович вручив книги і тим, хто не зміг за станом здоров’я прибути на таку важливу подію в житті села. Отримали книги внуки тих сельчан, про дідів яких написано в «Таємницях Голубових поселень». Видання надано обласним, районним, сільським бібліотекам, музеям, найбільшим національним книгосховищам.
В презентації книги взяли активну участь педагогічний та учнівський колективи Голубівської школи.
Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
апарату райдержадміністрації за інформацією А.Суховерського
Саме під такою назвою у Прилуцькій районній бібліотеці було проведено усний журнал для студентів медичного училища. Ведуча заходу закцентувала увагу на трьох трагічних сторінках в книзі життя України: голодоморові, чорнобильській катастрофі, а також не оминули увагою і неоголошену війну на сході країни, яка триває і зараз.
Студенти не приховували сліз, коли слухали страшні історичні факти терору голодом української нації у 1932-33-му роках. Адже й досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Студенти переглянули й відеофільми про голодомор, послухали уривки із художньої літератури.
Ще однією сторінкою журналу були спогади про страшну аварію на Чорнобильській АЕС та її наслідки, які відчутні й сьогодні. Ведуча заходу розповіла і про причини катастрофи, котрі вже офіційно визнані на сьогодні, а також про героїв, які ціною власного життя рятували країну від радіаційної катастрофи. За інформацією організації «Союз Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів аварії 10% померло, а 165 000 стало інвалідами. Студенти побачили й історичні відеокадри порятунку міста Прип’ять від наслідків аварії.
Наша країна й досі має за що переживати. Сьогодні Україні болить її серце, яке називається Донбас. Події на Сході – це вже історія і, на жаль, вона не обійшлася без жертв. Це вже нова сторінка історії, яку згадували у ході інформаційної години, не менш трагічна за попередні. Героями стали зараз і ті, хто навіть і не думав ними бути. Ведуча продемонструвала студентам найбільш яскраві відео про героїв АТО, а також закликала по можливості підтримувати військових, адже їм так потрібна і моральна підтримка. Наприкінці заходу «Трагічні сторінки України» пам'ять про загиблих українців було вшановано хвилиною мовчання.
За матеріалами сайту ЦРБ
Як добре, що в нашому світі є люди, небайдужі до історії та культури українського села. Таким патріотом свого краю є українець з французьким корінням Володимир Латуіль.
На краєзнавчому засіданні у Прилуцькій районній бібліотеці Володимир Вікторович поділився з присутніми цікавими розповідями про своє рідне село Линовицю, з яким пов’язано все його життя і краєзнавчі пошуки. Чоловік бережно збирає історію Линовиці, колекціонуючи цікаві документи про історичні об’єкти та старовинні фотографії відомих односельчан. Раритетним документом в колекції Віктора Латуіля є й копія оригіналу вільної Тараса Шевченка.
Пан Володимир закоханий у свою діяльність, вона додає йому молодості і блиску в очах, хоч чоловік вже давно на пенсії. Своє професійне життя Володимир Вікторович присвятив роботі на цукровому заводі в Линовиці.
Почувши прізвище нашого гостя, звичайно ж, виникло логічне запитання про його прізвище – чому Латуіль? Виявилося, що наш гість має справжнє французьке прізвище, адже батько його родом із французького містечка Римеллі. Історія кохання батьків пана Віктора вже не оминала увагу журналістів місцевої преси, адже вона – непересічна. Виявляється, що мати Ганна Хитрик познайомилася з Віктором Латуілем під час Другої світової війни. В полоні в Німеччині вони обоє працювали на заводі «Юнкерс». Отож повінчала цих людей війна. Після війни молодята жили в Марокко, згодом повернулися в Україну в Линовицю. На жаль, доля в них не склалася, розійшлися, коли Володимир був зовсім дитиною. В дорослому віці нашому гостеві захотілося знайти свого батька. Доклавши чимало зусиль, це йому таки вдалося – на той час Віктор Латуіль жив в пансіонаті у Франції. Цю історію вже неодноразово описували у пресі з усіма подробицями, Володимир Вікторович розповів її і в бібліотечній світлиці нашим читачам.
Найцікавішим було те, що напередодні краєзнавчої зустрічі, бібліотекарі попросили пана Володимира принести найдорожчу для нього річ із його колекції документів чи предметів, які він збирає для музею про с. Линовицю. Чоловік приніс кітель, подарований батьком. Як відомо, Віктор Латуіль служив у колоніальних військах у Марокко. В очах пана Володимира читається велика любов до свого батька, якого довгий час в своєму житті не мав.
Ця зустріч у бібліотечній світлиці для багатьох стала по-справжньому пам’ятною, адже випало познайомитися зі світлою людиною, цікавою особистістю, прискіпливим краєзнавцем. На краєзнавче засідання завітав і заступник голови Прилуцької районної ради Микола Синенко, аби познайомитися поближче з людиною, яка дбає про історію Прилуччини, не зважаючи на всі нюанси життя, та намагається зберегти її історичні надбання.
За матеріалами сайту ЦРБ
3 жовтня в затишній атмосфері читальної зали центральної районної бібліотеки пройшли урочисті заходи з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек та 90-річчя центральної районної бібліотеки.
Привітав колектив бібліотечної системи з професійним святом та поважною датою історичного шляху районної бібліотеки голова райдержадміністрації Іван Тютюнник, зазначивши важливість бібліотечної роботи щодо формування освіченої, розвиненої нації. Вручив керівник відзнаки райдержадміністрації та подарунок з нагоди святкової дати.
Привітала бібліотекарів та вручила відзнаки кращим за професією і подарунок голова районної ради Лариса Татарченко, акцентувавши на важливості краєзнавчого напрямку роботи закладу. Щирі привітання звучали від начальника відділу культури, туризму і релігій райдержадміністрації Людмили Федоренко.
Директор Прилуцької централізованої бібліотечної системи Лідія Левченко, яка вже 20 років очолює заклад, провела учасників урочистої зустрічі сторінками 90-річної історії закладу, акцентувала на сучасних досягненнях і проблемах, подякувала за розуміння і підтримку владу, меценатів і спонсорів, а особливо – читачів, і висловила надію на подальшу співпрацю.
В ході теплого, невимушеного святкового спілкування бібліотекарів, читачів, численних гостей, серед яких відомі земляки, депутати обласної, районної ради, краєзнавці, меценати звучали щирі слова підтримки і найкращих побажань миру, добра, творчих успіхів і генерації нових ідей задля духовного збагачення жителів приудайського краю. Головним же побажанням колективу було й надалі об’єднувати навколо книги, сучасних джерел інформації свідомих і мислячих особистостей, а ще - продовжувати утримувати лідируючі позиції в області.
Провела урочисту зустріч у стінах прилуцької книгозбірні району заступник директора Валентина Тарасенко.
Захід під такою назвою проведено у стінах районної бібліотеки для учасників клубу «Дивосвіт» і було присвячено 18-й річниці Конституції України.
Окрім того, що діти дізналися від ведучої про історію свята, вони мали змогу переглянути фільм про Пилипа Орлика, який створив «Уклад прав і вольностей ...» , відомих як перша європейська Конституція.
Також учасники «Дивосвіту», за традицією, ще й розважалися – цікавими для дітей стали різні конкурси та естафети у стилі «козацьких розваг».
На завершення заходу була традиційна для козаків страва – польова каша! Саме так корисно і весело діти провели день у книгозбірні!
Прилуцька центральна районна бібліотека
Традиційними в Україні є Зелені свята – Трійця та тиждень перед нею. У бібліотеці молодь із радістю взяла участь у заході, який було присвячено традиціям, які пов’язані в народі зі святкуванням Зелених свят.
Школярі дізналися, що Трійця, Тройця - це церковне свято, яке відзначають у 8 неділю після Пасхи. Через те, що це свято припадає на 50-й день після Пасхи, церква називає його ще П’ятидесятницею. Тиждень перед Трійцею називається «зеленим», «клечальним» або «русальним», три останні дні цього тижня і три перші дня троїцького тижня називаються Зеленими Святами.
Дівчата й собі активно долучилися до проведення заходу, зокрема, ведуча продемонструвала їм, як плели віночки в народі на зелені свята, розповіла про їх символіку. Школярки допомагали ведучій у виготовленні символічних віночків – традиційної дівочої прикраси. Вінок – це завжди був і є особливий символ українського народу, дівочої краси українок.
З символіки віночків
Усього у вінку могло бути до 12 різних квіток, кожна з яких мала свій символ. Мак вважається не тільки квіткою мрій, але й символом родючості, краси та молодості; ромашка — символом кохання, ніжності та вірності; соняшник — відданості й вірності; волошки у віночку — символ людяності; ружа, мальва і півонія — символи віри, надії, любові; м’ята — оберег дитини та її здоров’я; материнка — символ материнської любові; лілея — дівочі чари, чистота; безсмертник — символ здоров’я, загоює виразки, і рани; цвіт вишні та яблуні — материнська відданість та любов; калина — краса та дівоча врода; хміль — гнучкість і розум; польовий дзвіночок — вдячність.
Щоб посилити захисну силу вінка поміж квітів вплітали зілля та листя: полин — «траву над травами», буркун зілля — символ вірності, що може з’єднувати розлучене подружжя; листя дуба — символ сили. Але чи не найсильнішим оберегам вважають барвінок — символ життя та безсмертя душі людської, оберіг від злих, зілля кохання та дівочої краси, чистого шлюбу. Казали, що варто лише дівчині та юнакові з’їсти листочок барвінку, як між ними спалахне кохання.
Прилуцька центральна районна бібліотека
Щоб оцінити багатство історії, культури та природи рідної Прилуччини, учасники клубу «Міленіум», що діє при районній бібліотеці, вирушили в подорож музейними стежками міста над Удаєм. З нагоди святкування Міжнародного дня музеїв учні Прилуцької гімназії №1 ім. Г. Вороного відвідали Прилуцький краєзнавчий музей ім. В.І.Маслова, де побачили зріз історії та культури нашого краю.
Найбільш цікавим для учасників «Міленіуму» став природничий відділ, де школярі змогли побачити різноманіття фауни Прилуччини. Діти із задоволенням прогулялися музейними залами, розглядаючи різноманітні експонати. Природнича експозиція вразила школярів своєю реалістичністю та красою, адже все це –багатство нашої Прилуччини!
Прилуцька центральна районна бібліотека
| 5 червня відзначається Всесвітній день охорони навколишнього середовища. Майже сорок років тому, у 1972 році, на Стокгольмській конференції, що була присвячена проблемам навколишнього середовища, двадцять сьомою сесією Генеральної Асамблеї ООН було запропоновано відзначати цей день. Генеральна асамблея ООН у своїй резолюції звернулася до урядів усіх держав на планеті Земля з пропозицією приєднатися до щорічного заходу і цим підтвердити готовність брати участь у поліпшенні і зберіганні довкілля на Землі. |
|---|---|
| Ми побачили і чудові види рододендрону (родина вересових) – червоні, жовті, рожеві квіти заворожували погляди дітей, які активно фотографувалися з цією красою та розпитували про все екскурсовода дослідної станції. Відомо, що Прилуцька дослідна станція розпочала свою наукову діяльність ще у 1936-му році, її головне завдання було досліджувати олійні та ефіроолійні культури, зокрема робота в основному проводилася із м’ятою. Сьогодні масштаби досліджень значно розширилися. І саме тут можна побачити «наукову кухню» зі створення та розмноження багатьох рослин. Найбільшими та найестетичнішими тут є великі колекції троянд, гладіолусів, ірисів, хризантем, а також туї, шовковиці, канни садової, чорної смородини. |
Сьогодні територія парку складає близько 12 га землі, на якій мешкає майже 3000 екземплярів рослин. Наукові працівники дослідної станції плідно співпрацюють з науковими установами НАН України, Нікітським ботанічним садом, дендропарками «Асканія-Нова», «Тростянець», «Софіївка» та іншими організаціями з питань озеленення.
Діти «Дивосвіту» змогли прогулятися територією ще молодого, але перспективного дендропарку «Прилуцький», побачити різноманітні цікаві види рослин, а також погуляти біля ставка, що також знаходиться на цій території. Вражень від прогулянки на свіжому повітрі, цікавої інформації та різноманіття кольорів, які саме буяють у дендропарку вистачить клубівцям ще на довго, а точніше – до нової зустрічі «Дивосвіту»!
Науковці не менш загадкові особистості, аніж люди творчі, адже й тими й іншими рухає закоханість в ідею, яку не завжди дано осягнути іншим. Ця закоханість, палка й вірна, неодноразово переростає не просто в професію, а в стиль життя. Таким цікавим і неординарним є наш земляк Володимир Михайлович Пащенко – науковець та ще й поет, родом із Малої Дівиці, що на Прилуччині.
Володимир Пащенко доктор географічних наук, професор. Працював в експедиціях у Росії, в Україні та Білорусі. Нині професор кафедри земельного кадастру Національного університету біоресурсів і природокористування України. Досягнення Володимира Михайловича як науковця перераховувати можна не одну сторінку. Головне – він автор наукових монографій із теорії та методології природничо-географічних наук, укладач багатьох посібників, співавтор книг і карт, присвячених ландшафтам України. А ще Володимир Михайлович автор поетичних видань «Соколинь», «Пелюстка Всесвіту», «Хрестоцвіт», «Козачка», «Осоння» та інших.
Хоч заклопотаний та постійно у справах, але Володимир Михайлович знайшов час завітати на гостину до Прилуцької районної бібліотеки. Окрім чудової зустрічі, де було презентовано чотири останні книги поета.
Науковці – люди специфічні, в усіх із них відчувається якась педантичність: і в науці, і в житті, і в характері, а ще – прискіпливість до кожного слова, вони точно не кидають їх на вітер. Поезія ж науковця теж по-своєму особлива. Особлива вона і в Володимира Пащенка: кожен його рядок наповнений глибиною змісту, кожна фраза ємка, а вислови вже стають афоризмами.
***
Віки молінь і прагнень – і Вкраїна
Тополею з руїн росте в раїну.
Вкраїна – всенамолена ікона,
Налюблена прабатьківська земля,
Намріяне повернення – для скону?
Наорані, наплекані поля.
І сповнене енергією слово –
Не зраджене котре, не випадкове.
Просвітлень душ, теренів прагну, Боже;
Набудусь тим – і вигоюся, може.
Енергетичним зарядом була для всіх читачів бібліотеки зустріч із Володимиром Пащенком. Його оптимізм, життєва енергія та чудова посмішка дарувала всім натхнення і сподівання, що все буде добре, що життя повернеться на своя. Про надії і сподівання на краще говорили й нові поетичні рядки, які зачитував Володимир Михайлович – не вірити цьому оптимістично налаштованому творцеві слова просто неможливо!
Таке в історії траплялося не раз,
Повториться у світі ще не двічі.
Розстріляні нам дивляться у вічі
І день, і ніч, і кожен божий час.
Весна прокинеться і завіта до нас,
Не зупинить її, не відвернути.
А зорі падають на Крути,
Немов ті яблука в саду на Спас.
М. Ткаченко
29 січня 1918 року в історії України з’явилася нова сторінка, щедро полита молодою кров’ю, назва якої Крути. У нерівному бою неподалік залізничної станції Крути на Чернігівщині загинуло близько трьох сотень юнаків, а точніше – дітей, серед яких не всім було і вісімнадцять. Крути – це трагічна сторінка історії, що вчить нас патріотизму, мужності, а також вчить намагатися уникати таких страшних подій.
Традиційне вшанування пам’яті героїв Крут у цьому році працівники Прилуцької районної бібліотеки організували у стінах Прилуцького професійного ліцею. На захід завітав і голова райдержадміністрації Олег Власенко, який також виступив зі словами пошани про загиблих молодих героїв.
На заході студенти ліцею почули про розгортання бою під станцією Крути, переглянули відео з реконструкцією бойових дій, подивилися уривок із художнього фільму на основі крутянських подій. Розповідь про Крути завжди особливо трепетна для молоді, адже там, у бою під Крутами, полягли майже ровесники сьогоднішніх студентів. Крути – це символ нерозквітлої, стоптаної молодості.
Перечитуєш сторінки історії і дивуєшся, як тільки це було можливо, щоб усього триста студентів стримували шеститисячну більшовицьку армію протягом 10 годин – саме стільки тривав бій! Так, це були сильні духом молоді українці, які абсолютно добровільно полягли за батьківщину. Відомо, що ті, хто зі студентів потрапив у полон, навіть перед обличчям ворога не злякались, не здалися, а співали рядки гімну «Ще не вмерла Україна, ні слава ні воля». Їхня відважність навіки в наших серцях, а кров не змита з лиця України, вона символ нашої непереможності та самовідданості.
За крок до зимових свят подарунком для шанувальників поезії стали дві нові книжечки прилуцької поетеси Ніни Ткаченко «Космея» та «Сонце сходить для тебе». Традиційно, літературні доробки публіці презентувала Прилуцька районна бібліотека.
У літературній вітальні зібралися всі, хто не байдужий до творчості Ніни Яківни, давні друзі, товариші. Теплим відгуком про книжки стали слова мистецької еліти міста – Артема та Катерини Аніщенків, Ніни Полив’яної.
Особливим сюрпризом для Ніни Ткаченко стало й те, що на презентацію книг завітало й начальство району – Микола Синенко (заступник голови районної ради) та Тетяна Ходаківська (в.о. начальника відділу культури, туризму та релігій).
Книжки Ніни Ткаченко, що вийшли в світ, – це давно омріяні праці. «Космея» для поетеси – це свіжий ковток повітря, сонячний промінець після років туги й суму, це стежка, яка повертає Ніну у власну домівку. У передмові до книжки Ніна Ткаченко пояснює, дійсно, космічну назву своєї книжки. Мова йде про квіти, які колись квітли на рідній Вінниччині. Такі собі самосійні квіточки на городі, які в народі ще називають «зірочками». За двадцять п’ять років поетеса ні разу не зустрічала ці квітки на Чернігівщині, і ось одного разу побачила їх і в цім краї - це й стало місточком у минуле, поверненням у колишні часи, тією ностальгійною струною, що розбудила серце. Саме з такого радісного подиву та спогадів народилася назва книги. «Космея» - це збірка поезій, що малюють духовний портрет Ніни Ткаченко.
Оригінальною та давно бажаною є й книжка «Сонце сходить для тебе», зіткана з ніжних, теплих, щемливих поезій. «Сонце сходить для тебе» - це три голоси одного злагодженого інструмента, три поетичні голоси сім’ї Ткаченків. Тому й символічно, що книга має три розділи – поезія Миколи Ткаченка, Ніни Ткаченко та їхньої доньки – Олесі Білоцвіт. Про цю талановиту родину журналістів та поетів у Прилуках знає кожен, адже з-під їхнього пера вийшла вже не одна збірка поезій, голос Ніни Ткаченко чверть століття звучав на міськрайонному радіо, гостре й влучне слово Миколи Ткаченка із захопленням читали в газеті «Правда Прилуччини».
Ґрунтовну передмову до книжки «Сонце сходить для тебе» написав декан філологічного факультету Ніжинського державного університету ім.. М. Гоголя Олександр Забарний:
«У багатоголоссі Ткаченків багато спільного. Це, перед усім, непроминальні теми Батьківщини, українського села, святого почуття до матері. Народжені на Полтавщині, Поділлі та Поліссі. Вони змогли разом створити казкову палітру щедрого на красу краю»
На презентації книг Ніна Яківна розповіла, наскільки омріяними були ці книжки, як давно вона хотіла, щоб була «сімейна» книжка, де в одне ціле буде зібрано вірші всіх трьох поетів. На жаль, Микола Ткаченко вже не зміг побачити здійснену мрію – вже 8 років поета немає на цій землі. Через далеку відстань не змогла приїхати й донька Олеся, яка мешкає в Австралії. Однак Олесю присутні могли побачити на екрані – ведуча заходу Валентина Тарасенко показала гостям уривки з програми про Олесю Білоцвіт з місцевого ТБ, де поетеса ділилася думками про життя поета, його покликання, про те, як пишуться вірші.
Якось символічно, що презентувала книги саме Ніна Яківна – вона як берегиня роду Ткаченків змогла представити публіці їхнє сімейне духовне полотно, вишите нотками і радощів, і печалей, посмішками, надіями,сподіваннями, тим трепетом, який притаманний лише поетам із Божою іскрою.
За матеріалами ЦРБ
Семінар під такою назвою відбувся 13 листопада в центральній районній бібліотеці для бібліотечних працівників системи.
В ході семінару працівники бібліотек не просто розглянули питання окремих напрямків роботи. Відбувся зацікавлений обмін досвідом Прилуцької централізованої бібліотечної системи. Були обговорені питання щодо досвіду бібліотек м.Шостки Сумської області (за матеріалами творчої лабораторії).
Обмінялися бібліотекарі досвідом по питаннях:
- співробітництво бібліотеки з державними структурами, установами та організаціями місцевої громади;
- нестаціонарне обслуговування користувачів;
- клуби та читацькі об’єднання за інтересами;
- допомога бібліотеки соціально незахищеним верстам населення;
- найцікавіші масові заходи, їх форми;
- краєзнавча робота;
- робота з читачами – дітьми;
- робота з користувачами юнацького віку;
- робота з людьми похилого віку;
- видавнича діяльність бібліотек;
- оформлення книжкового фонду;
- інформаційно-бібліографічне обслуговування користувачів.
На завершення семінару місцева авторка Валентина Грибенко презентувала свою книгу віршів для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку «Моя книжечка».
Провела семінар директор Прилуцької централізованої бібліотечної системи Лідія Левченко.
Розвиток культури, туризму та духовності в 2012 році
.png)
.jpeg)
Людям із порушенням зору
.png)
meet_your_child.jpg)
.jpg)
_2022_06_30_10_29_09.png)
