Прилуцька РДА
Анонси



























    Герої не вмирають

    Назад

    Лише сильним дано право на безсмертя

    У час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, жителі Прилуччини не стоять осторонь. З перших днів проведення антитерористичної операції тисячі наших мужніх земляків відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у прикордонних військах, батальйоні спецпризначення «Чернігів», добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.

    З поля бою цієї неоголошеної війни не повернувся шість кращих синів Прилуччини.

    Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті.

    Ми бережемо спогади про кожного з героїв. І низько схиляємось перед величчю їх подвигу.

    Вічна їм слава! Герої не вмирають!*


    Молодший сержант Задорожній Віктор Володимирович

    Народився 13 березня 1978 року в с. Ковтунівка, Прилуцького району, Чернігівської області, українець.

    В 1993 році закінчив 9 класів Дубовогаївської школи, після чого навчався в Дігтярівському професійному училищі.

    З 01 грудня 1996 року був призваний до лав Збройних Сил України на строкову службу (в/ч Д-0050, стрілок). З 26 травня 1997 року був переведений до в/ч Д-0140, з березня по червень 1998 року – командир відділення.

    Працював по найму робітником в Російській Федерації.

    Мобілізований до Збройних сил України - 11.02.2015 року.

    Загинув 25 жовтня 2015 року в селі Кам’янка Ясинуватського району Донецької області неподалік траси Слов’янськ – Донецьк.

    Похований в с. Дубовий Гай.


    Матяш Григорій Володимирович

    Народився 15 червня 1989 року у місті Прилуки Чернігівської області.

    У 1991 році, разом з батьками, виїхав для постійного проживання до міста Києва. До 8-го класу навчався у ЗОШ І-ІІІ ступенів № 211 з англійським напрямком, далі продовжив навчання у школі № 240 міста Києва.

    У 2006 році втупив на навчання до Київського суднобудівельного коледжу, але за спеціальністю не працював.

    Захоплення ковальським мистецтвом переросло у професію. Григорій Матяш став відомим ковалем-реконструктором школи традиційного ковальства. Його роботи високо цінувалися колекціонерами. Учасник багатьох Всеукраїнських фестивалів ковальського мистецтва: «Ковальська Весна», «Гамора — 2015» та інших.

    Працював у Центрі традиційного ковальського ремесла музею народної архітектури і побуту «Пирогів».

    Член добровільної громадської організації бойових мистецтв «Спас».

    Учасник Революції Гідності, після початку російської агресії, одним з перших вступив на військову службу.

    Молодший сержант міліції полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління МВС України у Дніпропетровській області.

    Загинув 31 липня 2015 року під час мінометного обстрілу у районі села Піски Ясинуватського району Донецької області.

    Указом Президента України № 573 від 10 жовтня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

    Похований у місті Прилуки.



    Джевага Сергій Олександрович

    Народився 28 вересня 1971 року у місті Прилуки Чернігівської області.

    У 1988 році закінчив Прилуцьку середню школу № 2.

    Після закінчення школи навчався у Київському Державному університеті телекомунікацій. З 1991 року працював електромеханіком у Прилуцькому центрі електрозв`язку. Після початку бойових дій на Донбасі вступив до лав добровольчого батальйону. Солдат, командир міномету 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас».

    Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу т. зв. «зеленим коридором» з Іловайського котла.

    Перебував у складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі Многопілля — Червоносільське Амвросіївського району Донецької області.

    Під час обстрілу колони з кулеметів дістав смертельне поранення. Помер на руках побратима. Тіло С. Джеваги досьогодні не знайдене та не ідентифіковане.

    Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).



    Деркач Сергій Павлович

    Народився 11 грудня 1973 р. у м. Івано-Франківську.

    Закінчив середню школу №12 у м. Прилуки та Прилуцьке медучилище. У 1998 році закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «Метеорологічне забезпечення».

    З червня 1998 року проходив службу на офіцерських посадах у Збройних Силах України.

    З 30 грудня 2013 року — заступник командира танкового батальйону по роботі з особовим складом.

    Загинув 30 липня 2014 року у ході бойових дій у зоні проведення антитерористичної операції.

    Похований на кладовищі міста Прилуки Чернігівської області

    Указом Президента України №708/2014 від 8 вересня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).



    Безгубченко Сергій Борисович

    Народився 7 січня 1989 року у селі Сухополова Прилуцького району Чернігівської області.

    У 2006 році закінчив 11 класів Сухополов'янської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Призваний до Збройних Сил України 19 березня 2014 року у військову частину А 1815 (селище Гончарівське Чернігівського району.

    Загинув в ніч з 3 на 4 вересня 2014 року біля села Дмитрівка Луганської області під час обстрілу.

    Похований у селі Сухополова Прилуцького району Чернігівської області.



    Лавренчук Віктор Іванович

    Народився 7 жовтня 1986 року у місті Дьйор (Угорщина).

    З 2004 по 2006 рік проходив військову службу у Військово-морських силах України.

    Навчався у Прилуцькому агротехнічному коледжі. Працював на робітничих професіях у сфері будівництва.

    До Збройних Сил України призваний із першою хвилею мобілізації у березні 2014 року.

    Проходив службу у складі військових частин, які здійснювали охорону кордону з РФ на одному з блокпостів у північних районах Чернігівської області.

    У червні 2014 року військова частина була передислокована у зону АТО.

    Старший солдат, старший навідник мінометної батареї військової частини А 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району).

    Під час одного з боїв отримав кульове поранення.

    У листопаді 2014 року В. Лавренчук перервав 30-денну відпустку, дізнавшись, що їх військова частина передислоковується у район донецького аеропорту. Відразу прибув до місця несення служби.

    Загинув 8 грудня 2014 року під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски (Донецький аеропорт) Ясинуватського району Донецької області.

    Похований у селі Рудівка Прилуцького району Чернігівської області.

    Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).



    Бойко Валентин Анатолійович

    Народився 4 серпня 1979 року у місті Прилуки Чернігівської області.

    Закінчив Прилуцьку ЗОШ I-III ступенів № 3 та Чернігівське професійне училище № 5. Працював залізничником.

    У березні 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.

    Сержант, командир мінометного розрахунку військової частини А 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району).

    Загинув 8 грудня 2014 року під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски (Донецький аеропорт) Ясинуватського району Донецької області.

    Похований у місті Прилуки Чернігівської області.



    Потієнко Анатолій Юрійович

    Народився 13 серпня 1983 року у селі Придеснянське Коропського району Чернігівської області, з 2008 року проживав у селі Валки Прилуцького району Чернігівської області.

    У 1998 році закінчив Городищанську неповну середню школу Коропського району.

    Працював різноробочим. Перед призовом працював в особистому селянському господарстві.

    Призваний до лав Збройних Сил України Коропським районним військовим комісаріатом 31 березня 2014 року до військової частини А 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району).

    Загинув 7 січня 2015 року під час бою у районі села Новогнатівка Волноваського району Донецької області.

    Похований у с. Боршна Валківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

    Указом Президента України № 76 від 1 березня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).



    Міхнюк Олег Іванович

    Народився 27 жовтня 1965 року у селі Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. У 1984–85 роках брав участь у бойових діях у Республіці Афганістан. Отримав два поранення. Кавалер двох орденів Червоної Зірки та медалі «За відвагу».

    Активно займався громадською роботою Один з ініціаторів і засновників Української спілки ветеранів Афганістану (УСВА), заступник голови УСВА з питань медико-соціальної реабілітації ветеранів та військово-патріотичного виховання молоді За плідну роботу по патріотичному вихованню молоді був нагороджений орденами «За мужність» ІІІ ступеня (1999) та ІІ ступеня (2004).

    Активний учасник Революції Гідності. Сотник 8-ї сотні Майдану.

    З початком військової агресії проти України пішов добровольцем до 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

    Сержант, командир «афганської» роти.

    Загинув 20 серпня 2014 року біля селища Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області.

    Похований у місті Києві.

    Указом Президента України № 660 від 21 серпня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (посмертно). 24 серпня в день 24-ї річниці незалежності України Олегу Міхнюку посмертно присвоєно Звання Герой України.


    Саник Олег Володимирович

    21.07.1980 року народження, с.Поділ Срібнянського р-ну Чернігівської області

    Народився у сім’ї українців. Батько – інженер, мати – медична сестра. Батьки померли.

    1986-1997 роки – навчання у школі №6 м. Прилуки;

    1997-2000 роки – навчання у Прилуцькому радгосп- технікумі на відділенні «обслуговування установок та систем газопостачання»;

    Трудова діяльність:

    - до 2001 року – ПЗК ПАПК;

    - З 20002 року – АТ «Укргазбуд» БУ№1;

    - Прилуцька виховна колонія;

    - ТОВ «Агрокім».

    2000-2005 роки навчання на заочному відділенні Іванофранківського університету нафти і газу.

    29.01.2015 року мобілізований у 4 хвилю мобілізації. Військову службу проходив у в/ч В0849 72-ої ОМБР на різних посадах, демобілізований 31.03.2016 року.

    31.01.2017 року уклав контракт на військову службу і направлений у навчальний центр №169 м. Десна. Солдат за контрактом, командир бойової машини, командир механізованого відділення в/ч В0849 72-ої ОМБР.

    З 02.02.2017 по 12.04.2017 року безпосередньо виконував завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів 1-го ешелону оборони в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.

    12.04.2017 року героїчно загинув під час виконання бойового завдання в результаті мінно-вибухової гранати від черепно-мозгової травми, множених осколкових проникаючих поранень тулуба, несумісних з життям, отриманих внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони незаконних формувань ДНР на взводно-опорному пункті 8-ої механізованої колони 3-го механізованого батальйону в/ч В0849 72-ої ОМБР в районі шахти Бутівка м. Авдіївка Донецької області.


    Назад



    22 Вересня 2017 12:43
    22 Вересня 2017 12:43
    22 Вересня 2017 12:43
    22 Вересня 2017 12:43
    22 Вересня 2017 12:38
    22 Вересня 2017 12:37
    22 Вересня 2017 12:35
    15 Вересня 2017 16:41
    15 Вересня 2017 16:41
    15 Вересня 2017 16:39
    15 Вересня 2017 16:37
    15 Вересня 2017 16:35