ҐРУНТИ ПОТРЕБУЮТЬ ЗАХИСТУ

Ґрунт називають головним багатством держави й планети. Однак цим стратегічно важливим ресурсом країни далеко не завжди розпоряджаються раціонально.

Аграрний сектор був і залишається ключовим для розвитку економіки нашої держави. Утім, його роль не обмежується вітчизняними теренами, адже потенціал сільськогосподарської галузі достатній для того, щоб забезпечувати продуктами харчування не тільки населення України, а й численних споживачів за її межами.

Зокрема, дані моніторингу земельних ресурсів переконливо засвідчують, що останніми роками наші ґрунти помітно збіднюються і втрачають свої якісні та продуктивні показники.

З метою своєчасного виявлення змін стану земель, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів під впливом господарської та інших видів діяльності здійснюється їх моніторинг шляхом проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь), під час якої фіксується більш як двадцять показників якості ґрунтів.

Згідно з результатами таких досліджень, упродовж останніх двох десятків років спостерігається зниження родючості ґрунтів. Передовсім це стосується зменшення вмісту гумусу – інтегрального показника родючості. За вказаний період його втрачено від 0,4 до 0,8 тонни з гектара. При цьому, за даними науковців, для утворення 1 сантиметра родючого шару ґрунту в природних умовах необхідно 100 років.

Основна причина зниження родючості ґрунтів – це порушення законів землеробства. Саме від господарської діяльності людини найбільше залежить трансформація ґрунтів, тобто підвищення або погіршення їхньої родючості. Аналіз оперативної та статистичної звітності показує, що більшість землекористувачів не проводить жодних заходів, спрямованих на збереження ґрунтів та підвищення їхньої родючості.

Нині вносяться надзвичайно малі обсяги органічних добрив. Недостатньо вноситься й мінеральні добрива, зокрема основну частку з них становлять азотні. Отже, порушується науково обґрунтоване співвідношення азоту, фосфору й калію.

Структура посівних площ, яка характеризує напрями сільськогосподарського виробництва, аж ніяк не відповідає науково обґрунтованим вимогам. Левову частку посівних площ займає соняшник, що є неприпустимим з точки зору збереження родючості ґрунтів.

Приймаючи певні рішення щодо землекористування, суб’єкти господарювання схильні виходити зі своїх суб’єктивних потреб, які переважно є споживацькими та суперечать законам цілісного функціонування біосфери. Саме такий підхід у землекористуванні панує на теренах нашої держави, про що свідчить погіршення протягом останніх десятиліть якісного стану українських ґрунтів.

Ось чому так важливо в цій сфері створити умови, які забезпечили б збереження ґрунтів та підвищення їх родючості. Аналіз нормативно-правових актів свідчить, що в Україні сформована відповідна законодавча база, що дає змогу проводити весь комплекс ґрунтоохоронних заходів у правовому полі. Однак, на жаль, більшість норм і положень законів фактично не діють. Дані статистичної та оперативної звітності свідчать, що основні заходи зі збереження родючості ґрунтів проводяться в мінімальних обсягах, а деякі з них узагалі не проводяться, виробництво ж продукції часто призводить до виснаження природної родючості ґрунтів.

Щоб виправити цю ситуацію, потрібно розробити й реалізувати цілу низку заходів, а саме відновлення державних програм охорони родючості ґрунтів; впровадження науково обґрунтованих сівозмін; підвищення норм і обсягів внесення органічних добрив, зокрема шляхом використання нетоварної частки врожаю (солома, стерня, подрібнені стебла соняшнику, кукурудзи, сорго, гичка тощо), посівів бобових культур, багаторічних трав та сидератів; запровадження механізмів стимулювання відтворення родючості ґрунтів; проведення великомасштабного повторного ґрунтового обстеження земель на основі сучасних наукових досліджень у галузі ґрунтознавства.

Окрім запровадження правових і господарських механізмів, про які йшлося вище, не менш важливо змінити світоглядну позицію суб’єктів господарювання щодо ставлення до земельних ресурсів, домогтися усвідомлення ними життєвої потреби спрямувати природокористування в раціональне й науково обґрунтоване русло, виховати свідомість справжнього власника цього унікального природного дару з відповідним до нього ставленням.