Сила й міць держави – в єдності

У житті кожного народу є події, які не просто висвітлюють пройдений історичний шлях, а й визначають його сьогодення і майбуття, наповнюють особливим змістом життя і діяльність суспільства, держави і особистості.

22 січня 1919 року на Софіївському майдані у Києві урочисто було проголошено Акт Злуки двох українських держав – Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки, які утворилися на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців. „Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України... Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єдинити всі змагання своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і щастя робочого люду”.

І хоч українська національно-демократична революція початку минулого століття зазнала поразки, Акт злуки назавжди заклав до історичної пам’яті українського народу ідею соборності та незалежності українських земель. Тож недарма за цю ідею боролися численні «дисиденти». І це не випадково саме 22 січня 1973 року група молоді на чолі з Володимиром Мармусом, не злякавшись можливого ув’язнення, підняла у Чорткові Тернопільської області синьо-жовті прапори. Так само не випадково 22 січня 1978 року Олекса Гірник спалив себе біля могили Тараса Шевченка в Каневі. Знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту злуки. Ця акція наблизила здобуття національної незалежності, переконливо засвідчивши духовну єдність регіонів України.

Ми, українці-нащадки тих, хто рясно окропив кров'ю цю землю відвойовуючи її свободу часом і в різних таборах, що умиваючись потом, впроголодь піднімали цю землю з руїн, творили на ній добробут, ростили достойну зміну, дбали про її культуру, освіту, здоров'я мусимо пам'ятати одне - іншої України не має і не буде і ми повинні протистояти сьогодні викликам часу і передати дітям країну неділиму, про яку вони говоритимуть з гордістю : "Так, я - Українець і це - моя Батьківщина". Єднаймося ж в добрих помислах, у праці задля процвітання рідної землі.

Після подій 2013-го - 2014-го року: революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України «братнім російським народом» український народ, як ніколи має стати єдиним духом, працею, помислами для відстоювання єдності і соборності нашої держави.

Сьогодні, знаходячись у непростій ситуації, маючи багато проблем і викликів, українське суспільство має й багато уроків: головний з них у тому, що досягнення самі не приходять, потрібні спільні зусилля усієї нації, всього народу. В боротьбі за соборність і єдність нашої держави визначається сьогодення українського народу та його майбутнє, формується українська нація – єдина, неподільна, незалежна.

Як і століття тому український народ стоїть перед викликами часу. Отже будьмо гідними нащадками наших батьків! Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну!

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації