Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність, розпочату Українською революцією 100 років тому - Президент

Українська демократична революція, яка розпочалася у березні 1917 року в результаті краху Російської імперії, поза сумнівом, стала феноменальним явищем XX століття, переломним моментом вітчизняної європейської історії.

Її провідники прагнули з чистого аркуша збудувати нову демократичну європейську державу, засновану на загальнолюдських цінностях.

Саме це й відрізняє Українську революцію від більшовицького перевороту 1917 року, метою якого було здобуття влади й утримання її шляхом терору та репресій.

Сформована під час революції ідея державної незалежності визначила подальший перебіг історичного процесу в Україні. Ця ідея остаточно була втілена Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Розвал Російської імперії спричинив піднесення національних рухів поневолених нею народів. Ці процеси торкнулися й армії.

Демократизація, відновлення національного життя, гасла автономії та суверенізації - усе це мало наступним кроком формування сил для захисту прагнень українського народу.

Творення української армії стало невід’ємною складовою Української революції 1917-1921 років. Хвиля українізації у 1917 році охопила різні військові частини, а у лавах російської армії тоді перебувало близько 3,5 мільйона українців.

Із висоти сьогодення ми усвідомлюємо усі стратегічні і тактичні помилки та прорахунки політичних діячів минулого.

Це, зокрема, стосується і бачення ролі армії у подіях того часу. 100 років тому захоплення соціалістичними ідеями підштовхнуло багатьох українських лідерів вважати, що начебто армія не потрібна, вистачить і міліції. Але були й ті, хто послідовно прагнув творення боєздатної регулярної армії. Цю позицію підтримували і члени Українського військового клубу імені Павла Полуботка. Саме завдяки їм та бажанню національно свідомих офіцерів і солдатів-українців Київського гарнізону 1 травня 1917 року було проголошено про створення Першого українського козачого імені Богдана Хмельницького полку - першої української військової частини, сформованої на добровольчих засадах.

На історичному Першому Всеукраїнському військовому з’їзді, що відбувся 18-21 травня 1917 року у Києві, понад 900 делегатів, які репрезентували більше ніж півтора мільйона українських військовослужбовців, повністю підтримали формування національної військової частини та закликали до подальшої розбудови українського війська і флоту. Також з’їзд сформував Український Військовий Генеральний Комітет - перший український орган військового управління.

Треба розуміти, що творення збройних сил у ті часи відбувалось у надзвичайно складних умовах. Деструктивні зовнішні та внутрішні чинники, повзуча більшовизація військових частин, відсутність єдності у поглядах провідників Української революції значною мірою заважали становленню армії, часто залишаючи кордони країни відкритими.

Однак коли Українська Народна Республіка стала об’єктом збройної гібридної агресії з боку «червоної» та «білої» Росії, на захист України виступили національні збройні формування. Саме вони чинили запеклий опір ворогу, вписавши чимало героїчних сторінок в історію українського війська. Військові підрозділи, які зберегли вірність своєму народу, боролись за українську державність аж до листопада 1921 року.

До їхніх героїчних звитяг можна віднести і звільнення Сходу України та Криму у квітні 1918 року, і наступ на Київ у серпні 1919 року, зупинення наступу Першої Кінної армії більшовиків на Європу у серпні 1920 року та Перший і Другий зимові походи 1919-1921 років.

Шляхетну справу - захист соборності, суверенітету та територіальної цілісності України - воїни Української революції 1917-1921 років передали сучасним героям.

Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність, розпочату Українською революцією 100 років тому в протистоянні російській агресії.

Можна у різний спосіб віддавати шану тим, хто боронив країну у схожій на сучасну гібридній війні. Але найбільшим проявом поваги, на мою думку, буде встановлення та утвердження символічного зв’язку між українськими воїнами минулого і сьогодення.

Саме тому я прийняв рішення про присвоєння імені Богдана Хмельницького одній із військових частин Збройних Сил України - на честь великого українського полководця та першого національного військового підрозділу Української революції 1917-1921 років.

Переконаний, що спадкоємність поколінь українських захисників має знайти своє втілення в сучасних Збройних Силах України. У назвах та на знаменах українських військових частин обов’язково мають бути імена звитяжних воїнів та полководців, котрі здобували славу нашої зброї від княжих часів і дотепер.

Це буде торжеством історичної справедливості та надихатиме нинішніх українських воїнів на звитяги у боротьбі з російським агресором. Боротьбі, у якій цього разу ми обов’язково переможемо.

Слава усім поколінням захисників української державності!

Слава Україні!

Слава її Героям!

Петро ПОРОШЕНКО