Прилуцька районна державна адміністрація Прилуцька РДА Чернігівської області

Найдавніші поселення людини на території Прилуччини з’явилися за доби пізнього палеоліту. Густо заселеною була її територія в епоху бронзи: поселення і кургани цієї епохи знайдені біля сіл Линовиці, Переволочної, Сухополової, Богданівки. Відомі також поселення скіфського часу. У 2-5 ст. нової ери Прилуччина була заселена хліборобськими племенами черняхівців. Густо була заселена територія Прилуччини і в період Київської Русі, в радіусі 50 км від міста Прилук налічується більше двох десятків городищ цього періоду. Всі міста-фортеці, а також більшість великих поселень Прилуччини були зруйновані ордами хана Батия в 1239 році.

З середини 14 ст. Прилуччина перебувала у складі Великого Князівства Литовського, потім Речі Посполитої, Московської держави.

Прилучани приймали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти іноземного поневолення у 17-18 ст. Тоді вся Прилуччина входила до складу Прилуцького козацького полку, створеного гетьманом Богданом Хмельницьким 1648 року. Після ліквідації полків і Гетьманщини Прилуцький повіт ввійшов до складу Чернігівського намісництва, згодом губернії. 1802 року Прилуцький повіт перейшов до складу Полтавської губернії.

З історичних джерел відомо, що на початку 19 століття Прилуччина не була районом лише сільськогосподарського виробництва. Тут були цегельні , кінські заводи, суконна фабрика, млини, дещо пізніше з’явились винокурні, пивоварні, олійниці, кузні.

Важкі часи пережила Прилуччина під час становлення більшовицького режиму. Селянство не сприймало Радянську владу, в районі діяли озброєні загони Марусі Чорної, Гонти, Чалого. Для придушення повстань було кинуто регулярні війська.

Після закінчення громадянської війни в селах поступово налагоджувалося нормальне життя. Люди активно і продуктивно займалися своїми господарськими справами, будували нові хати, сіяли хліб, розводили худобу та коней. Вже в 1927-1928 роках село жило спокійно і, навіть, заможно.

В 1929 році в селах Прилуччини розпочалась колективізація, а вже 1931 року розпочався голод. Свого найтрагічнішого апогею голодомор досяг взимку та весною 1933 року, люди пухли з голоду й помирали тисячами. Голодомор закінчився восени 1933 року, але ще кілька років селяни відчували наслідки цього жахливого періоду.

Перед війною життя вирівнялося, а у вересні 1941 року Прилуччина була окупована німецько-фашистськими військами. Окупація тривала повні два роки.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 12617 жителів Прилуччини, 6954 чоловіки не повернулися з поля бою. 6288 уродженців Прилуцького району нагороджені орденами і медалями, 10 - присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Післявоєнний розвиток району характеризувався стабільним покращенням в усіх сферах життя.

В 1960 році на Прилуччині відкриті родовища нафти і газу, які дають 20% загального видобутку України.

Проголошення в 1991 році державної незалежності України відкрило нову сторінку в історії Прилуцького краю. Прилуччина з гордістю 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 92 відсотками голосів сказала „так” державній незалежності України, зробила свій вагомий внесок у національне єднання українців.

Ще не так давно Прилуцький район у масштабах області асоціювався з його незаперечним лідерством по всіх економічних показниках. Завдяки невтомній праці сільських трударів оновлювались села, підвищувалась продуктивність рільництва і тваринництва, зростали доходи населення. Прилуцька земля зростила 10 Героїв Соціалістичної Праці, двох повних кавалерів орденів Трудової Слави.

Не менш багата Прилуччина на талановитих людей – носіїв відродження і творення культури. На нашій землі народились і жили, перебували і творили шедеври літератури і мистецтва: Яків Маркович, Павло Білецький-Носенко, Яків де Бальмен, Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Лев Жемчужников, Іван Микитенко, Олекса Десняк.

Далеко за межами України відомі імена видатних вчених-земляків: педагога Григорія Ващенка, доктора медичних наук Івана Фесенка, прославляли і прославляють прилуцьку землю заслужені художники: Олександр Івахненко і Володимир Пасівенко, письменники: Борислав Степанюк, Микола Турківський і Віталій Коваль, зачаровує мистецтво видатних співаків і артистів: Олександра Івченка, Марії Бебешко, Катерини Василенко, Бориса Харитонова.

Мальовничий Приудайський край багатий пам’ятками історії, архітектури та археології. Особлива гордість Прилуччини – відроджений Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир. Привертає увагу Білорічицький архітектурний ансамбль із збереженим флігелем садиби О.С.Рахмановаї-Волконської. Серед інших пам’яток - Михайлівська церква у Полонках, Вознесенська і Преображенська церкви у Радьківці і Переволочній, храм-пам’ятник святителю Іоасафу Горленку в Замості, садиби графів де Бальменів та князів Жевахових у Линовиці, Киселя в Дідівцях.