19 травня 2021
Страшний «Зелений коридор»
29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день відзначають згідно з Указом Президента України від 23 серпня 2019 року для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину, як нагадування про одну з найкривавіших подій війни на сході України — Іловайську трагедію.
Смертельний для наших захисників «зелений коридор» пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом своє життя на вівтар свободи. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха.
Історична довідка
Боротьба за стратегічно важливе місто Донбасу – місто Іловайськ, тривала з початку серпня 2014 року паралельно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (тепер – Хрустальний). Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, ключовим для перерізання зв’язків бойовиків.
На думку військових експертів, взяття міста пришвидшило б визволення від сепаратистів усієї Донеччини. Але у плани Москви не входило швидке завершення війни на Донбасі, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська.
Зі слів генерала армії України Віктора Муженка, який тоді очолював Генеральний штаб ЗСУ:
— «26-го числа ми отримали чітке розуміння того, що проти нас воюють регулярні підрозділи російської федерації. Тоді в полон потрапили 10 російських десантників. До цього були різні припущення, ніхто не міг доповісти, чи це регулярні підрозділи, чи підрозділи терористичних угруповань. Тільки 26-го числа ми отримали підтвердження.
Було погоджено з російською стороною вихід наших колон завчасно узгодженими маршрутами, які були визначені як гуманітарний коридор. У перших умовах був вихід наших підрозділів на техніці зі зброєю із самого Іловайська. У селищах Агрономічне і Многопілля формувалися дві колони й по двох маршрутах — один північний, другий південний — виходили в район Старобешевого. Ці маршрути були оговорені з росіянами як маршрути виходу наших підрозділів під їхні гарантії.
28 серпня ввечері близько 23-ї години на мене вийшов перший заступник начальника генштабу збройних сил росії генерал Богдановський і сказав, що умови змінюються, вихід можливий тільки за умови, що техніка й озброєння залишаються. Це було для нас неприйнятним, і було сплановано йти на прорив, який мав розпочатися о 3-й годині ночі 29 серпня. Він не розпочався. Оскільки на більш низькому рівні було ухвалено рішення виходити під гарантії російської сторони.
Однак росіяни порушили домовленості, розстрілявши колони на марші з засідок. Іловайськ став місцем наймасовіших втрат нашого війська під час сучасної війни на сході України. Унаслідок підступності росіян українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.
На той момент сили збройних сил росії складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів і 5 протитанкових ракетних комплексів. Відповідно до встановлених даних, критичне співвідношення військових сил України в районі міста Іловайська з підрозділами збройних сил росії та представників незаконних збройних формувань, контрольованих росією, становило: особовий склад — 1 до 18; танки — 1 до 11; бронетехніка — 1 до 16; артилерія — 1 до 15; «Гради» — 1 до 24».
_______________________________________________________
Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.
Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті та отримали максимальну шану, якої так заслуговують. Щоб наша пам’ять про них була живою.
Наприкінці травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила рішення про створення Національного військового меморіального кладовища, на якому з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Це – світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Такі місця є в м. Прилуки та в кожній громаді нашого району.
Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі. Лише цього року було встановлено меморіальні дошки на честь Ангеліни Євдокімової на приміщенні Сухополов’янського ліцею, в пам'ять Сергію Коробейнику на приміщенні школи в селі Валки, Євгенію Загорулько в селі Южне Ічнянської громади на школі, на будівлі Линовицької ЗОШ на честь Олександра Салова, в селі Дорогинка встановлено меморіальний пам’ятний знак Станіславу Прощенку. У місті Прилуки біля будівлі міської ради встановлено великий банер пам’яті загиблим Героям-землякам.
Українці — сильна нація, загартована кількасотлітньою боротьбою. Пам’ять про наше героїчне далеке й близьке минуле є важливим елементом національної свідомості, бо вона об’єднує і мобілізує українців. Тож пам’ятаймо про наших полеглих Героїв, які допомагають нам тримати прапор свободи!
Архівний відділ Прилуцької районної державної адміністрації
23 червня в Україні відмічається День державної служби. Люди, які обирають державну службу, заслуговують на глибоку повагу за їхню клопітку роботу. Державні службовці не лише виконують свої обов'язки, а й несуть відповідальність за добробут та майбутнє свого народу! І роблять це за покликанням, демонструючи справжню відданість справі та бажання служити людям!
З нагоди професійного свята головним спеціалістом архівного відділу підготовлена виставка архівних фотографій з життя і діяльності колективів державних службовців Талалаївського району «Їх об’єднала державна служба».
Світлини моментів вшанування пам'яті загиблих в ніч Срібнянської трагедії
.jpg)
З нагоди Дня працівників сільського господарства головним спеціалістом архівного відділу підготовлена виставка архівних фотографій з історії розвитку сільського господарства Талалаївського району «Працею звеличені, славою увінчані».
На виставці представлені фотороботи Сидоренка Г.П., колишнього фотокореспондента районної газети «Трибуна хлібороба».
Серед фотодокументів: зустрічі делегацій, знайомство та обмін досвідом спеціалістів сільськогосподарської галузі дружніх районів, підписання трудових зобов’язань, вручення пам’ятних подарунків, зустрічі у трудових колективах Талалаївського та Зугдідського районів Грузинської РСР за 1976-1977 роки.
З нагоди річниці визволення Срібнянщини від німецько – фашистських загарбників 17 вересня 1943 року підготовлена виставка архівних документів. Були використані архівні документи, що перебувають на зберіганні в Державному архіві Чернігівської області, копії архівних документів, які знаходяться на зберіганні в архівному відділі Прилуцької районної державної адміністрації (Срібне), стаття в газеті «Срібнянщина» від 28.02.2009 р. «Не забути біль війни» за архівними документами, фотографії ветеранів Великої вітчизняної війни Крикливого В.В. та Ткаченка А. Г. (с. Сокиринці Срібнянського району), фотографії ветеранів Срібнянщини під час вшанування пам`яті загиблих земляків у період війни (1980 рік).
Довідково
День пам’яті захисників України відзначають саме 29 серпня, оскільки цього дня в Іловайському котлі загинуло найбільше бійців за весь час війни на Донбасі. Наприкінці серпня 2014 року після запеклих боїв бійці сил АТО потрапили в оточення під Іловайськом Донецької області. Російські військові обстріляли коридор, яким за домовленістю мали виходити українські бійці. За офіційними даними, навколо Іловайська і в самому місті загинули 366 українських бійців, близько 450 отримали поранення, 300 потрапили в полон, 84 досі вважаються зниклими безвісти. Цей день відзначається в країні щорічно відповідно до Указу Президента України № 621/2019 від 23.08.2019 задля гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу в суспільстві.
24 лютого 2022 року вся країна прокинулась від гучних вибухів і стало зрозуміло, що жахіття війни таки прийшли у нашу реальність. Повномасштабна російсько-українська війна триває вже понад шість місяців. За цей час не лише українці, а й увесь світ зміг побачити справжнє обличчя кремля. Щоправда, воно почало проявлятися ще вісім років тому, коли у нашому житті з’явилася абревіатура АТО, але трагічність ситуації тоді розуміли не всі…
Нещодавно ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Буремний лютий назавжди розділив історію України на «до» і «після». Ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що хлопці, що зі зброєю в руках захищають незалежність України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія. Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу».
Нині Україна відстоює свою державність і цілісність, виборюючи її кров’ю. У кривавих боях народжуються нові герої, люди, які сьогодні творять історію своїми вчинками, віддаючи своє життя за вільну, єдину, незалежну Україну.
Коли ворог прийшов на поріг нашого дому, справжні патріоти стали на захист своєї Батьківщини, своїх рідних. Але, на жаль, багато з них поклали на жертовний вівтар війни своє життя. Пам’ять про тих, хто вже ніколи не переступить поріг рідної домівки, житиме вічно. Їхні жертви не були марними.
Тож згадаймо наших земляків, які від 24 лютого 2022 року поклали своє життя за майбутнє. Нехай наша пам'ять буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості пожертвував собою.
Ярослав Кравченко, 1993 року народження, загинув 27 лютого, захищаючи Чернігів.
Сергій Криворот, 1983 року народження, загинув 15 березня у нерівному бою поблизу Чернігова.
Олег Цибенко, 1968 року народження, загинув 16 березня від авіаудару під час оборони Чернігова.
Олександр Пелих, 1987 року народження, загинув 23 березня під час оборони Маріуполя.
Володимир Забейда та Іван Мащенко – представники ГО «Прилуцький козацький полк», загинули 24 березня поблизу міста Прилуки.
Ярослав Походня, 2000 року народження, загинув 20 травня в районі населеного пункту Богородичне на Донеччині.
Андрій Харченко, 1985 року народження, загинув 14 липня на Луганщині.
Віктор Мазітов, 1983 року народження, загинув 17 липня поблизу населеного пункту Богородичне на Донеччині.
Василь Вдовін, 1986 року народження, загинув 21 липня під Новолуганськом.
Вадим Макуха, 1976 року народження, загинув 27 липня в районі Бахмута на Донеччині від мінометного обстрілу.
Олександр Комар, 1976 року народження, загинув 28 липня в районі Бахмута на Донеччині.
Руслан Дерев‘янко,1984 року народження, загинув 7 серпня на території міста Бахмут на Донеччині.
Вони стояли насмерть за кожного з нас – за те, щоб наші нащадки мали гідне майбутнє у незалежній країні, а всі ми могли розвивати громадянське суспільство та робити Україну кращою. Ми схиляємо голови у вдячності перед тими, хто тримав небо над нашими містами, даючи нам можливість у цей час вчитися, працювати, розвивати соціальні ініціативи та відстоювали демократію й права людини тут, у тилу.
Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Україна щодня пам’ятає воїнів, які поклали своє життя за її волю та незалежність, але цей день – для гідного вшанування їхньої пам'яті. День, коли кожен українець може подякувати загиблим захисникам та виявити пошану, вдягнувши символічний сонях пам'яті та схиливши голову під час хвилини мовчання. Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. Адже герої живі, поки жива пам’ять про них.
Традиційно, у другу неділю травня, в Україні відмічається День матері. З нагоди цього свята підготована виставка архівних документів – копій рішень виконавчого комітету Варвинської районної ради народних депутатів за 1984-1991 роки «Про порушення клопотання перед облвиконкомом про представлення до нагородження багатодітної матері» для відзначення багатодітних матерів Варвинського району.
"ВІДЧУТИ ПОДИХ ІСТОРІЇ..."
ДО ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ АРХІВНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ
Архівна справа надзвичайно важлива з точки зору збереження історичної спадщини для майбутніх поколінь, є безцінним скарбом з великою інформаційною системою. Вивчення історії за документами, що зберігаються в архівах, допомагає більш змістовно і правдиво осмислити життя та діяльність країни, пізнати закономірності історичних подій. Про це ми поспілкуємося із начальником архівного відділу Прилуцької райдержадміністрації Созіновою Тетяною Миколаївною.
– Пані Тетяно, 24 грудня в Україні відзначають День працівників архівних установ. Розкажіть про історію архівної галузі Прилуччини.
Історія районного державного архіву сягає далекого з 1935 року, коли постановою Президії ЦВК Союзу РСР було започатковано створення районних архівів. На жаль, відомості про роботу районного архіву за 1936 – 1941 роки не збереглися, його документи і діловодство були втрачені в роки окупації.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни районний архів почав працювати в приміщенні філіалу облдержархіву. На 01.01.1966 року в архіві налічувалося 249 фондів, 23050 одиниць зберігання.
Архівні установи Прилуччини пройшли непростий шлях від свого утворення 10 вересня 1925 року, до сьогодення.
Вагомий вклад в розвиток архівної справи в районі внесли колишні працівники архіву: Рачинська Г.Є., Різніченко Г.Т., Клязника О.В., Потильчак В.Я.
– А яка найголовніша функція архівної галузі?
Головною місією архівних установ є приймання та збереження документів НАФ з терміном зберігання постійно. Це документи, які утворилися в різні історичні періоди у діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, установ усіх форм власності, окремих фізичних осіб. Наданий час на зберіганні в архівному відділі райдержадміністрації знаходиться 160 фондів, в яких налічується 21408 одиниць зберігання на паперовій основі. Комплектується архів документами 60 установ району.
У процесі діяльності установ, організацій та підприємств також утворюються документи з кадрових питань (особового складу). Для громадян вони мають особистий характер та слугують підставою для видачі різноманітних документів, що посвідчують їхню особу, посаду, а також для отримання різних соціальних послуг.
Якщо підприємство, установа або організація були ліквідовані, то зазначені документи передаються на зберігання до трудових архівів та зберігаються 75 років.
Віднедавна в районі створена ще одна архівна установа – комунальна архівна установа „Районний трудовий архів” Прилуцької районної ради.
Створення трудового архіву дасть змогу не тільки централізовано зберігати документи з кадрових питань (особового складу) ліквідованих установ, які діяли на території району в різні часи, а й реалізувати права громадян на отримання інформації соціально-правового характеру.
– З яких питань до вас можуть звернутися?
Сьогодні до архівного відділу райдержадміністрації та КАУ «Районний трудовий архів» районної ради найчастіше звертаються з питань соціально-правового характеру, а саме: отримання довідок про адміністративно-територіальний устрій, майнових прав, підтвердження стажу роботи та заробітної плати, та інше.
Так, протягом року на особистому прийомі до мене звернулися 66 громадян. Співробітниками архіву у телефонному режимі надано 269 консультацій та роз’яснень. Взагалі, до архівних установ у 2020 році надійшло від громадян та юридичних осіб 103 запити, з яких соціально-правового характеру – 55.
– Які сучасні технології використовуються для архівів?
Світова тенденція в архівній системі активно підтримує створення цифрової архівної спадщини. Ми також працюємо у напрямку забезпечення збереженості документів за допомогою розширення доступу до них в електронному вигляді.
З 2019 року в архівному відділі Прилуцької райдержадміністрації проводиться оцифрування описів довідкового апарату фондів. На сьогодні оцифровано описи 41 сільської ради Прилуцького району та описи фонду Прилуцької райдержадміністрації в кількості 68 описів зроблено 125 кадрів.
– Що ви хочете побажати своїм колегам у цей день?
Хочу привітати всіх архівістів району та міста з професійним святом та побажати всім здоров’я, творчої енергії, вдалих пошуків, цікавих знахідок та успіхів. Ваша невтомна робота – це надійна гарантія того, що пам’ять залишиться живою та вільною від ідеологічних міфів.
СТРАШНИЙ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ
Голодомор 1932-1933 років - одна із найтрагічніших сторінок української історії. Протягом десятиліть події тих років старанно приховувались. Сьогодні в результаті державної політики відновлення історичної справедливості архівні документи з грифом «цілком таємно» відкриті для науковців, дослідників і всіх, хто цікавиться історією свого народу.
В архівному секторі Прилуцької райдержадміністрації експонується виставка ксерокопій архівних документів, що яскраво ілюструють події 1932-1933 років на Чернігівщині і зокрема на Прилуччині.
Ці документи, як мовчазні свідки, розповідають нам про людські трагедії тих часів.
Одні з цих документів свідчать про хід хлібозаготівель та вказівки про необхідність застосування репресій до тих селян, які не виконували планів хлібозаготівель. Ось, наприклад, витяг з протоколу засідання Чернігівської облоргбюро КП/б/У від 13 листопада 1932 року, в якому читаємо: «Признать, что темпы хлебозаготовок являються абсолютно неудовлетворительными вследствии расхлябаности и бездеятельности большинства партийных организаций, отсутствии оперативного руководства, примиренческого отношения к кулаку и его агентуре, злосному несдатчику хлеба, неумения и часто прямого нежелания сочетать репресии против врагов советской власти с большой политической компанией среди колхозников и единоличников и мобилизацией их на борьбу за хлеб»
Інші документи свідчать про заборону виїзду селян за межі України. Наприклад, у зверненні секретаря Чернігівського облоргбюро КП/б/У до секретарів райпарткомів від 24 січня 1933 року зазначається: «Вияснить, имели ли место и в каких размерах и формах выезды из сел Вашого района. Немедленно принять самые решительные меры к недопущению массовых выездов единоличников и колхозников. Развернуть широкую разьяснительную работу среди колхозников и единоличников против самовольных выездов, что в случае выезда в другой район они будут там арестованы. Разьяснить всем колхозникам и единоличникам, что железнодорожные билеты для выезда за пределы Украины, не имеющим удостоверений на право выезда, продаватся не будут».
Значна кількість документів свідчить про напружений стан, що склався в Прилуцькому районі із забезпеченням населення продуктами харчування. Це, зокрема, доповідні записки секретаря Прилуцького райпарткому та голови райвиконкому. В одній із таких записок від 25 травня 1933 р. йдеться про таке: «Продовольчі труднощі в районі відчуваються дуже і дуже гостро, на 14 травня голодуючих сімей в районі налічувалось 4127, з них дорослих- 3117, дітей- 6410…Поскільки харчові ресури з кожним днем зменшуються, то зараз смертність виявляється в більшій мірі. В районі є випадки людоїдства (прикладаємо до цього меморандум слідства по с. Лапинці). Область дала нам 51 тонну проддопомоги, але ця допомога реальної допомоги дати не могла, як видно, область не має необхідних ресурсів.
Село Яблунівка - одне із вирішальних сіл району. Смертність в цьому селі від голоду, починаючи з 1-го січня, така:
Січень - 13
Лютий - 22
Березень - 46
Квітень - 77
Травень – 74 (по 25)
Ці числа взяті з реєстраційних журналів сільради, але є багато випадків, що смерті не реєструвалися. За відомостями в цій же сільраді 124 душі були не зареєстровані.
В цій же Яблунівці були випадки, коли померлих хоронили по 2-3 чол. в одну ямку.
В селах Линовиця, ст.Тарнавщина, Канівщина, Полова, Сергіївка становище не краще».
Це лише кілька витягів з архівних документів, що свідчать про події 1932-1933 років. Більш детально можна ознайомитися з цими документами в архівному секторі райдержадміністрації.
.png)
.jpeg)
Людям із порушенням зору
.png)
meet_your_child.jpg)
