Прилуцький район (об’єднаний) утворений постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року   № 807-IX.

Площа – 5,229 тис. кв. км

Населення - 145 423 особи

Центр – м. Прилуки

Район розташований на півдні Чернігівської області.

Межує з Броварським та Бориспільським районами Київської області, Лубенським та Миргородським районами Полтавської області, Роменським та Конотопським районами Сумської області, Ніжинським районом Чернігівської області.

Через район проходять залізниці Чернігів- Гребінка, Прилуки - Бахмач, автошляхи Чернігів – Полтава, Прилуки – Київ, Прилуки – Ромни. Прилуки-Варва-Срібне-Обухове, А/д Т-25-01-Макіївка- Журавка, Борзна-Ічня-Прилуки, Київ-Суми, Чернігів-Ніжин-Прилуки, Харкове – Дмитрівка.  Ічня – Київ, Ічня – Борзна, Ічня-Ніжин.

Основні залізничні станції: Прилуки, Галка, Линовиця, Талалаївка, Болотниця, Ічня, Більмачівка.

У районі 279 населених пунктів.

Район знаходиться у Придніпровській низовині, в зоні лісостепу. Ліси – сосна, вільха, дуб, ясен, береза, клен, липа, осика – займають 56852,8 га.  Основна річка - Удай.

Корисні копалини: нафта, торф, бішофіт, деревина, газ, пісок, глина.

Грунти: дерново-підзолисті, чорноземні, болотисті, чорноземи типові, малогумусні, легкосуглинкові,  чорноземи глибокі, малогумусні, лугові та лугочорноземні і торфоболотні.

Районний центр – місто Прилуки.

 

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Найдавніші поселення людини на території Прилуччини з’явилися за доби пізнього палеоліту.


Густо заселеною була її територія в епоху бронзи: поселення і кургани цієї епохи знайдені біля сіл Линовиці, Переволочної, Сухополової, Богданівки. Відомі також поселення скіфського часу. У ІІ- ІV ст. нової ери Прилуччина була заселена хліборобськими племенами черняхівців. Густо була заселена територія Прилуччини і в період Київської русі, в радіусі 50 км від міста Прилук налічується більше двох десятків городищ цього періоду. Усі міста-фортеці, а також більшість великих поселень Прилуччини були зруйновані ордами хана Батия в 1239 р.

 

З середини ХІV ст. Прилуччина перебувала у складі Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої, Московської держави.

 

Прилучани брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти іноземного поневолення у ХVІІ-ХVІІІ ст.
Тоді вся Прилуччина входила до складу Прилуцького козацького полку, створеного гетьманом Богданом Хмельницьким 1648 р. Після ліквідації полків і Гетьманщини Прилуцький повіт увійшов до складу Чернігівського намісництва, згодом губернії, 1802 р. Прилуцький повіт перейшов до складу Полтавської губернії.

 

З історичних джерел відомо, що на початку ХІХ ст. Прилуччина не була районом лише сільськогосподарського виробництва.
Тут були цегельні, кінські заводи, суконна фабрика, млини, дещо пізніше з’явилися винокурні, пивоварні, олійниці, кузні.

 

Важкі часи пережила Прилуччина під час становлення більшовицького режиму. Селянство не сприймало радянську владу, в районі діяли озброєні загони Марусі Чорної, Гонти, Чалого. Для придушення повстань було кинуто регулярні війська.

 

Після закінчення громадянської війни в селах поступово налагоджувалося мирне життя. Люди активно й продуктивно займалися своїми господарськими справами, будували нові хати, сіяли хліб, розводили худобу та коней. Уже в 1927 -1928 рр. село жило спокійно і, навіть, заможно.

 

У 1929 р. в селах Прилуччини активно йшла колективізація, а вже 1931 р. розпочався голод. Свого найтрагічнішого апогею голодомор досяг взимку та весною 1933р., люди пухли з голоду й помирали тисячами. Голодомор закінчився восени 1933 р., але ще кілька років селяни відчували наслідки цього жахливого періоду.

 

Перед війною життя вирівнялося, а у вересні 1941 р. Прилуччина була окупована нацистськими військами. Окупація тривала повні два роки.

 

На фронтах Другої світової війни воювало 12617 жителів Прилуччини, 6954 – не повернулися з поля бою. 6288 уродженців Прилуцького району нагороджені орденами і медалями, 10 – присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

Післявоєнний розвиток району характеризувався стабільним покращенням у всіх сферах життя. У 1960 р. на Прилуччині відкриті родовища нафти і газу, які дають 20% загального видобутку України. Проголошення в 1991 р. державної незалежності України відкрило нову сторінку в історії прилуцького краю. Прилуччина з гордістю 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 92 відсотками голосів сказала „так” державній незалежності України, зробила свій вагомий внесок у національне єднання українців.

 

ЕКОНОМІКА

Провідні галузі господарського комплексу району

  • Сільське господарство -  спеціалізується на вирощуванні зернових та  технічних культур в рослинництві та молочно – м’ясному скотарстві, свинарстві і птахівництві в тваринництві;
  • Добувна промисловість -  видобуток нафти і газу;
  • Харчова і переробна промисловість – галузі спеціалізації: переробка молока, м’яса, зерна, виробництво цукру піску, плодоовочевих консервів;
  • Машинобудування – представлене виробництвом машин та  обладнання для пожежегасіння і спеціальних машин;     
  • Лісове господарство – лісозаготівля та деревообробка.

Промисловий комплекс Прилуцького району формують 26 підприємств (Додається)

Спеціалізація району: На території району налічується 58 сільсько­господарських підприємства, а також 172 фермерські господарства.

 

ОСВІТА

Мережа загальноосвітніх навчальних закладів Прилуцького району включає 83 загальноосвітні школи, з них: 34 ліцеї, 9 гімназій, 20 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, 14 шкіл І-ІІ ступенів, 6 філій опорних шкіл та 80 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується 3204 дитини. В загальноосвітніх навчальних закладах навчається 13 683 учні, надають послуги школярам 1759 педагогічних працівників.

В районі функціонує 3 вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації (Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка, Прилуцький фаховий медичний коледж, Прилуцький агротехнічний коледж), Прилуцький та Ічнянський професійні ліцеї, Дігтярівський та Сокиринський  професійні аграрні ліцеї.

Підвезення дітей здійснюється 56 шкільними автобусами та приватними перевізниками з 148 населених пунктів. 

 

ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

На території Прилуцького району (з адміністративним центром у місті Прилуки) у складі територій Варвинської селищної, Ічнянської міської, Ладанської селищної, Линовицької селищної, Малодівицької селищної, Парафіївської селищної, Прилуцької міської, Срібнянської селищної, Сухополов’янської сільської, Талалаївської селищної, Яблунівської сільської територіальних громад) функціонують 18 закладів охорони здоров’я, а саме:

  • КНП «Прилуцька центральна міська лікарня»;
  • КНП «Прилуцька центральна районна лікарня» Прилуцької районної ради;
  • КНП «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради;
  • КНП «Ічнянська міська  лікарня» Ічнянської міської ради;
  • КНП «Срібнянська центральна лікарня» Срібнянської селищної ради;
  • КНП «Талалаївська центральна лікарня Талалаївської селищної ради»;
  • КНП «Прилуцька міська стоматологічна поліклініка»;
  • КНП «Прилуцька міська дитяча лікарня» Прилуцької міської ради;
  • КНП «Прилуцький міський центр первинної медико-санітарної допомоги»;
  • КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради;
  • КНП «Варвинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Варвинської районної ради;
  • КНП «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ічнянської міської ради;
  • КНП «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги»  Парафіївської селищної ради;
  • КНП «Cрібнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Срібнянської селищної ради;
  • КНП «Талалаївський центр первинної медико-санітарної  допомоги» Талалаївської селищної ради;
  • КНП "Ладанський центр первинної медико-санітарної  допомоги» Ладанської селищної ради;
  • КНП "Малодівицький центр первинної медико-санітарної  допомоги» Малодівицької селищної ради;
  • КНП "Яблунівський центр первинної медико-санітарної  допомоги» Яблунівської сільської ради.

В районі функціонують 10 центрів первинної медико-санітарної допомоги, до складу яких входить 22 амбулаторії, з них міських – 7, сільських – 15 та  41 фельдшерсько-акушерський пункт, 78 фельдшерських пунктів.

Для забезпечення жителів району цілодобовою медичною допомогою розгорнуто 841 стаціонарне ліжко та 12 ліжок денного стаціонару.

КУЛЬТУРА

До складу мережі закладів культури району входить 349 установ культури. У 6-ти громадах відкриті «Центри культури та дозвілля» (Ічнянська, Парафіївська, Сухополов’янська, Малодівицька, Яблунівська та Ладанська).

Популярними туристичними об’єктами району є Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», Державний дендрологічний парк «Тростянець», Палац Галаганів у с. Сокиринці та Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир в с. Густиня.

На території району діє центр зеленого туризму «Водограй» та агросадиба «Соколиний хутір», центр заміського відпочинку «Княжий» та дегустаційна зала питних медів «Бджолярій».

Музейні заклади району представлені Прилуцьким краєзнавчим музеєм ім. В.І. Маслова, Ічнянським, Талалаївським та Варвинським краєзнавчими музеями та Музеєм-садибою Л.М. Ревуцького.

Духовні потреби жителів району забезпечують 173 релігійних громади, з них 6 громад Православної церкви України.

https://legalaid.gov.ua/