Прилуцький район (об’єднаний) утворений постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX.
Площа – 5,229 тис. кв. км
Населення - 150 056 осіб
Центр – м. Прилуки
Район розташований на півдні Чернігівської області.
Межує з Броварським та Бориспільським районами Київської області, Лубенським та Миргородським районами Полтавської області, Роменським та Конотопським районами Сумської області, Ніжинським районом Чернігівської області.
Через район проходять залізниці Чернігів- Гребінка, Прилуки - Бахмач, автошляхи Чернігів – Полтава, Прилуки – Київ, Прилуки – Ромни. Прилуки-Варва-Срібне-Обухове, А/д Т-25-01-Макіївка- Журавка, Борзна-Ічня-Прилуки, Київ-Суми, Чернігів-Ніжин-Прилуки, Харкове – Дмитрівка. Ічня – Київ, Ічня – Борзна, Ічня-Ніжин.
Основні залізничні станції: Прилуки, Галка, Линовиця, Талалаївка, Болотниця, Ічня, Більмачівка.
У районі 279 населених пунктів.
Район знаходиться у Придніпровській низовині, в зоні лісостепу. Ліси – сосна, вільха, дуб, ясен, береза, клен, липа, осика – займають 56852,8 га. Основна річка - Удай.
Корисні копалини: нафта, торф, бішофіт, деревина, газ, пісок, глина.
Грунти: дерново-підзолисті, чорноземні, болотисті, чорноземи типові, малогумусні, легкосуглинкові, чорноземи глибокі, малогумусні, лугові та лугочорноземні і торфоболотні.
Районний центр – місто Прилуки обласного підпорядкування.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Найдавніші поселення людини на території Прилуччини з’явилися за доби пізнього палеоліту.
Густо заселеною була її територія в епоху бронзи: поселення і кургани цієї епохи знайдені біля сіл Линовиці, Переволочної, Сухополової, Богданівки. Відомі також поселення скіфського часу. У ІІ- ІV ст. нової ери Прилуччина була заселена хліборобськими племенами черняхівців. Густо була заселена територія Прилуччини і в період Київської русі, в радіусі 50 км від міста Прилук налічується більше двох десятків городищ цього періоду. Усі міста-фортеці, а також більшість великих поселень Прилуччини були зруйновані ордами хана Батия в 1239р.
З середини ХІV ст. Прилуччина перебувала у складі Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої, Московської держави.
Прилучани брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти іноземного поневолення у ХVІІ-ХVІІІ ст.
Тоді вся Прилуччина входила до складу Прилуцького козацького полку, створеного гетьманом Богданом Хмельницьким 1648 р. Після ліквідації полків і Гетьманщини Прилуцький повіт увійшов до складу Чернігівського намісництва, згодом губернії, 1802 р. Прилуцький повіт перейшов до складу Полтавської губернії.
З історичних джерел відомо, що на початку ХІХ ст. Прилуччина не була районом лише сільськогосподарського виробництва.
Тут були цегельні, кінські заводи, суконна фабрика, млини, дещо пізніше з’явилися винокурні, пивоварні, олійниці, кузні.
Важкі часи пережила Прилуччина під час становлення більшовицького режиму. Селянство не сприймало радянську владу, в районі діяли озброєні загони Марусі Чорної, Гонти, Чалого. Для придушення повстань було кинуто регулярні війська.
Після закінчення громадянської війни в селах поступово налагоджувалося мирне життя. Люди активно й продуктивно займалися своїми господарськими справами, будували нові хати, сіяли хліб, розводили худобу та коней. Уже в 1927 -1928 рр. село жило спокійно і, навіть, заможно.
У 1929 р. в селах Прилуччини активно йшла колективізація, а вже 1931 р. розпочався голод. Свого найтрагічнішого апогею голодомор досяг взимку та весною 1933р., люди пухли з голоду й помирали тисячами. Голодомор закінчився восени 1933 р., але ще кілька років селяни відчували наслідки цього жахливого періоду.
Перед війною життя вирівнялося, а у вересні 1941 р. Прилуччина була окупована нацистськими військами. Окупація тривала повні два роки.
На фронтах Другої світової війни воювало 12617 жителів Прилуччини, 6954 – не повернулися з поля бою. 6288 уродженців Прилуцького району нагороджені орденами і медалями, 10 – присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Післявоєнний розвиток району характеризувався стабільним покращенням у всіх сферах життя. У 1960 р. на Прилуччині відкриті родовища нафти і газу, які дають 20% загального видобутку України. Проголошення в 1991 р. державної незалежності України відкрило нову сторінку в історії прилуцького краю. Прилуччина з гордістю 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 92 відсотками голосів сказала „так” державній незалежності України, зробила свій вагомий внесок у національне єднання українців.
ЕКОНОМІКА
Провідні галузі господарського комплексу району
Промисловий комплекс Прилуцького району формують 13 підприємств (Додається)
Спеціалізація району: На території району налічується 242 сільськогосподарські підприємства, а також 182 фермерські господарства.
Мережа загальноосвітніх навчальних закладів Прилуцького району включає 82 загальноосвітні школи, з них (65 в сільській місцевості): 58 загальноосвітніх школи І-ІІІ ступенів, 20 шкіл І-ІІ ступенів, 4 філії опорних шкіл, 83 дошкільні навчальні заклади, в яких виховується 3481 дитина. В загальноосвітніх навчальних закладах навчається 14 105 учнів, надають послуги школярам 1752 педагогічних працівників.
В районі функціонує 3 вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації (Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка, Прилуцький фаховий медичний коледж, Прилуцький агротехнічний коледж), Прилуцький та Ічнянський професійні ліцеї, Дігтярівський та Сокиринський професійні аграрні ліцеї.
Підвезення дітей здійснюється 46 шкільними автобусами та приватними перевізниками.
ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я
На території Прилуцького району (з адміністративним центром у місті Прилуки) у складі територій Варвинської селищної, Ічнянської міської, Ладанської селищної, Линовицької селищної, Малодівицької селищної, Парафіївської селищної, Прилуцької міської, Срібнянської селищної, Сухополов’янської сільської, Талалаївської селищної, Яблунівської сільської територіальних громад) функціонують 19 закладів охорони здоров’я, а саме:
Культура
До складу мережі закладів культури району входить 250 установ культури, в тому числі: 136 сільських клубних установ, 101 бібліотека, 3 дитячі музичні школи, 3 мистецькі школи та 7 музеїв.