– Пане Володимире, Прилуцький район – сільськогосподарський регіон, де аграрії "тримали стрій" завжди. Зокрема, й торік, після того, як окупанти залишили, завдяки нашим ЗСУ, Чернігівщину. І врожаї були на рівні. І продаж зерна дав прибутки. А як нині починається аграрна весна в районі?

– Район наш справді великий. Багато підприємств. І великих аграрних, і фермерських господарств. Минулорічна посівна кампанія вийшла складною, як і збір урожаю. Дався взнаки брак обігових коштів для закупівлі насіння, добрив, засобів захисту... Але ми з усім упоралися... Погода точно була не на руку аграріям. Але стала сприятливою для військових. І значна частина врожаю була зібраною.

Отож торік засіяли 250 тис. га, з них 150 тис. – зернобобовими культурами. Технічні культури займали 90,6 тис. га, кормові – 9,4 тис.

Якісно та в стислі строки проведено збір ранніх зернових культур із площі близько 29,6 тис. га. Намолочено 169,4 тис. тонн зерна. Зокрема: пшениці озимої та ярої – 149,4 тис. т (середня врожайність – 63,6 ц/га); ячменю озимого та ярого – 10,98 тис. т (40,2 ц/га); жита – 8,24 тис. т (32 ц/га); гороху – 0,38 тис. т (19,6 ц/га).

Крім того, намолочено 28,7 тис. т озимого ріпаку з площі 6,8 тис. га (42,2 ц/га). Аграрії району зібрали соняшник з площі 67,6 тис. га, намолочено 184,9 тис. т. Середня врожайність – 27,3 ц/га. Сої зібрано з площі 19,9 тис. га, намолочено 48,6 тис. т (24,4 ц/га).

Кукурудза теж дала хороші врожаї, частина її (8%) збирається й досі. Але це нормальна практика. Бо частина аграріїв мають обмежені можливості сушіння та зберігання. До того ж це дороговартісна процедура, тому деякі підприємці продумано залишають кукурудзу на полях аж до весни.

– Зі світлом теж були проблеми, тому сушіння зерна гальмувалося.

– Так. Не варто забувати й про комендантську годину, тощо. Розмовляв із аграріями, фермерами зокрема, з цього приводу, то вони з кукурудзою точно впораються.

З якими проблемами стикаємося цьогорічної посівної кампанії? Наприклад, доставкою посівного матеріалу, а особливо – міндобрив. Раніше вони надходили з росії та білорусі, що було близько. Тепер доставляємо з портових областей України. Але аграрії все ж планують нині засіяти весь земельний фонд. А це понад 270 тисяч гектарів.

– Минулої весни й вибухові предмети на полях завадили посівній. І погода не дуже сприяла. У когось не вистачило коштів на добрива...

– Гуманітарне та оперативне розмінування затягнулося в часі. А людське життя – це найбільша цінність. Жоден аграрій морально не міг дозволити відправити своїх працівників на поля, які не були обстеженими стосовно мін чи нерозірваних снарядів. Тим більше, що й спеціалістів-саперів не вистачало. А потім деякі культури вже недоцільно було сіяти. Вони не встигли би дозріти, й це стало би збитком для аграріїв. Але цьогоріч, сподіваємося, земля не гулятиме.

Наприклад, земельні ділянки, які планувалися під цукровий буряк, будуть засіяними. На Прилуччині, на території Линовицької громади є цукровий завод. Торік його керівництво припинило діяльність цього підприємства. І поля не засаджували. Нині, попередньо, завод поки працювати не почне. Але частина полів усе ж буде з буряком. Його перероблятимуть на Полтавщині.

– З відходів у Линовиці виробляли біогаз.

– Не буряком єдиним, як кажуть. У нас біогаз виробляється і в Линовицькій, і Варвинській громадах. Процес не зупиниться. На Варвинщині ми спеціально проводили офіційні зустрічі. Підприємці, які тут займаються виробництвом біогазу, мають досягнення і розробили унікальний в Україні проєкт та хочуть доводити газ до того рівня, щоби його можна було запустити в мережу. Нині вони переробляють біогаз на електроенергію. Це група компаній, яка має чимало ферм. І вони сіють кукурудзу, а до відходів додають відповідні концентрати. І продукують виробництво газу.

Тому цей процес не спиниться. Але шкода, що в Линовиці не запрацює завод. Бо то близько 500 робочих місць. Вони вивільняються, хоча мова йде поки що про тимчасове призупинення.

– Сьогодні підприємства закуповують міндобрива, запасають дизпаливо. Але вони стикаються з проблемою, що людей мобілізують. Серед них є фахівці високого рівня. Як урівноважити цей процес?

– Звісно, ми повинні захищати свою країну. Але треба втримати баланс. Щоби не зупинити роботу нашого реального сектору економіки. Наприклад, найбільша частина доходу Прилуцького району – від аграрних підприємств. Хотілося, щоби ми реалізували посівну кампанію і зібрали урожай із мінімальними втратами.

– Є бронь для аграріїв?

– Так. І це визначається нормативно-правовими документами. Є тимчасові відтермінування від мобілізації. І на аграріїв та працівників елеваторів це розповсюджується. Скрізь свої норми. Але до 50 відсотків працівників аграрного сектору можна бронювати. Зараз до РВА з цього приводу звертаються багато підприємств.

Варто додати, що нині в аграріїв дуже потужна, навіть інноваційна техніка. І не кожен може на ній працювати. Для цього треба проходити спеціальне навчання. Досвід теж важливий. Вона працює за GPS-навігаторами. Наприклад, навіть внесення міндобрив між рядками – це просто ювелірна робота. І далеко не кожен із цим впорається. Те ж саме стосується й комбайнерів, агрономів. Це цілий замкнений цикл роботи. І збоїв не має бути.

– Що найбільше сіється в районі?

– Кукурудза найбільш популярна. Також сіємо сою, менше – жита, озимої пшениці. Є озимий ріпак, соняшник. Гречка, але її мало, бо потребує багато уваги й догляду.

– Спеціально для сторінки "Ічнянщина аграрна" запитання про те, яку нішу займають ічнянські аграрії в агросегменті району? Який їхній внесок?

– Громади наші різняться за площами. Ічнянська – одна з найбільших громад. І земельний фонд відповідно великий. Тому і врожаю більше. Але не тільки через це маємо їхній вагомий внесок до бюджету. Тут працюють аграрії з великим досвідом, маючи потужні підприємства, чия робота підкріплена інноваційними технологіями. Наприклад, це група компаній, котру очолює СТОВ "Інтер". Їхній вагомий аграрний сегмент замикається зерносушильним комплексом, одним із найбільших у районі. І вони надають послуги іншим компаніям.

Це розумний підхід. Який дуже важливий для інших виробників. У зазначених підприємств поруч залізничний під’їзд. Митний пункт. Тому самостійно можна здійснювати свою діяльність. Що дуже правильно комерційно, а все разом дозволяє досягати результату. І загалом підвищує рейтинг діяльності району.

Також, незважаючи на бойові дії, ці аграрні підприємства весь час працювали. І нині вкладають інвестиції в збільшення потужностей. За це варто подякувати керівництву. Бо сьогодні не кожен готовий чітко підтримувати роботу виробництва, не кажучи про нарощування потенціалу. Бо наразі це ризик і вкладення великих коштів. Але саме це потрібно сьогодні країні.

– Війна внесла свої корективи. І не всі господарства, здебільшого – фермерські, нині на плаву...

– Так, є такі, що тимчасово передають свій земельний фонд у суборенду потужнішим аграріям. Бо нині логістично важче дістати добрива, вони здорожчали, як і насіння, паливно-мастильні матеріали. Не кожен сільгоспвиробник у таких умовах може утримувати й ремонтувати техніку, не кажучи вже про її купівлю, також виплачувати заробітну плату. А суборенда – це вихід. Бо земля буде засіяна. І буде врожай, якого ми потребуємо. Хочу наголосити ще на дискусіях про відключення світла: чому, наприклад, сушка зерна працює, а в будинках освітлення вимикають. Але не кожен замислювався про те, що реалізоване зерно – це валюта. Це надходження в економіку, в державу. Тим більше, в такий час, коли в країні війна і держава потребує коштів та ресурсів. Ми маємо підтримувати аграріїв, які платять податки, завозять отримані кошти в Україну. І ці фінанси працюють на всіх нас. Зокрема, на військових.

– Точне землеробство нині розвивається в СТОВ "Інтер" та інших їхніх компаніях Вони використовують на повну силу його на полях. Створили підприємство "InterAGROLab", де проводитимуть різні дослідження, також професійно навчають студентів на практиці і відкривають спеціальні курси для молодих спеціалістів, котрі опановуватимуть не тільки ази точного землеробства.

– Точне землеробство – це нові технології нинішнього часу. І ми повинні опановувати його вже сьогодні й швидкими темпами, як це роблять на тому ж "Інтері" та інших підприємствах цієї групи компаній. Тим самим ми дбатимемо про кожний метр землі. Аби вона не виснажувалася, а навпаки – зберігала родючість, давала гарний урожай і, разом із тим, економію коштів. На тих же добривах, на посівному матеріалі, знаючи його схожість, і так далі. Це збільшує врожай та зберігає ресурси.

Точне землеробство має поширюватися. Бо, на жаль, фермерські господарства часто роблять усе на око. І самі ж від того потерпають. Але їм є тепер у районі до кого звернутися. Зробити, наприклад, аналіз грунтів, насіння. І мати переваги в роботі. А тим самим популяризувати точне землеробство. Це ціла наука, яку не кожен іще достеменно розуміє та може самостійно осягнути. Треба звертатися до тих, хто це вміє це робити. На СТОВ "Інтер" такими інноваціями користуються віддавна.

Тому, хто зацікавлений у збільшенні врожаїв, їм у районі є куди звернутися. Треба вкласти кошти в аналізи, дослідження, мати карту полів та працювати по-новому, з користю для себе.

– Чи будуть цьогоріч дотації аграріям?

– Почався новий плановий рік. І хоч у державі війна, але здійснюються й заходи стосовно підтримки аграріїв. Є певні критерії. І більше преференцій отримають фермерські господарства, як і торік. Скільки для цього коштів буде виділено на обласні бюджети, поки що невідомо. А від них залежить, і які обласні програми реалізуватимуться. Сподіваюся, фінансування буде більшим і кращим.

– Аграрії дуже допомагають ЗСУ. При цьому, особливо не афішуючи себе.

– І за допомогу велика дяка аграрним підприємствам. Ця підтримка неймовірна, важлива й своєчасна. Обсяги їхньої допомоги важко описати словами. Це й фінансування, і придбання матеріальних цінностей, передача техніки, мобілізація транспортних засобів. На потужностях аграріїв здійснюється ремонт техніки, що була на бойових позиціях, пошкоджена, побита або просто технічно виснажена.

Окремо підприємства на благодійній основі купують позашляховики, які передають ЗСУ. Також тепловізори, старлінки.

У районі є благодійний фонд "Віримо в перемогу", створений при РВА. Завдячуючи аграріям, ми зібрали кошти й придбали два ударні безпілотники. Їх розробили українські фахівці. Один уже на фронті. На іншому ще навчаються військові.

Інтерв’ю Володимира Чернова газеті "Деснянська правда"