Розповсюджувачі листівок і флаєрів, рекламні агенти, кур’єри, оператори комп’ютерного набору, помічники продавців — сьогодні до таких видів робіт керівники підприємств та організацій все частіше залучають учнівську та студентську молодь, якій ще не виповнилося 18 років. Є попит — є і пропозиція. Але, на жаль, не всі роботодавці дотримуються норм законодавства про працю і при прийнятті на роботу оформлюють трудові відносини так, як того вимагає Трудовий кодекс. Втім, чинним законодавством для працюючих осіб віком до 18 років передбачено ряд пільг.

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України (стаття 187 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП).

Особливості прийняття і звільнення неповнолітніх:

Для осіб, які не досягли вісімнадцяти років, випробування при прийнятті на роботу не встановлюється (стаття 26 КЗпП).

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

Як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (стаття 188 КЗпП).

Держава забезпечує надання додаткових гарантій молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п’ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості (стаття 5 Закону України «Про зайнятість населення»).

Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання на виробництві особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена до суду (стаття 196 КЗпП).

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП (зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу) провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування (стаття 198 КЗпП).

Батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (стаття 199 КЗпП).

Працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.

Молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років (стаття 197 КЗпП). Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22.08.1996р.

Охорона праці неповнолітніх

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові (стаття 191 КЗпП).

Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (стаття 192 КЗпП).

На кожному підприємстві, в установі, організації, має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження (стаття 189 КЗпП).

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Ці норми диференційовані в залежності від статі і віку неповнолітніх працівників і затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59.

Робочий час та час відпочинку неповнолітніх

Для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочого часу, а саме: для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень (стаття 51 КЗпП).

Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років.

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ними строки можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом (стаття 193 КЗпП).

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день (стаття 75 КЗпП).

Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації (стаття 195 КЗпП).

Оплата праці неповнолітніх

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати (стаття 194 КЗпП).

Говорячи про психологічні аспекти адаптації неповнолітніх та молоді у трудовому колективі, зазначимо: „Значна частина нашого життя проходить на роботі. На формування особистості кожного з нас суттєво вплинуло перше робоче місце, перший трудовий колектив і те, як складалися у ньому взаємини між співробітниками, керівництвом і підлеглими. Тому роботодавцям, які приймають на роботу молодь, треба пам’ятати про велику відповідальність. Психологічний клімат у робочому колективі і те, як будуть поводити себе формальний і неформальний лідери, без перебільшення, вплинуть на подальшу долю молодої людини. Тож при всьому своєму завантаженні керівник повинен постійно тримати у полі зору нового співробітника, який працевлаштувався на перше у своєму житті робоче місце, щодня знаходити час для спілкування з ним, з’ясувати його проблеми і допомогти у їх вирішенні, цікавитися, як складаються стосунки з іншими співробітниками, працювати з колегами, щоб вони не тиснули психологічно на молодого працівника, давали йому можливість розвиватися, проявляти найкращі людські якості, здібності і трудові навички. Треба сприяти тому, щоб робота була посильною і цікавою для молоді, щоб їй хотілося працювати, а якщо щось не виходить — вчасно розбиратися і допомагати. І не забувати, що колектив згуртовує не лише праця, а й спільний відпочинок, відзначення свят. Тоді неповнолітній буде відчувати себе частиною загального цілого, у даному випадку — трудового колективу, і це позитивно вплине на його подальше життя. Дуже часто у ранньому віці починають працювати діти, які виховуються у неблагополучних сім’ях, потрапили у складні життєві обставини. Звичайно, з ними треба більше працювати, проявляти увагу і терпіння. Якщо керівник уважно поставиться до молодої людини, яка влаштувалася на перше у своєму житті робоче місце, він може виховати для себе надійного, відданого співробітника, з яким можна буде успішно працювати довгі роки”.

Тому потрібно забезпечити взаємодію РЦЗ, служб у справах дітей міської та районної влади для створення гідних умов праці для неповнолітніх; забезпечити обмін інформацією стосовно тих; хто шукає роботу, та працевлаштованих неповнолітніх з метою запобігання порушенню трудових правовідносин; проводити системну профорієнтаційну роботу тощо.

Головний державний інспектор з питань праці ТДІзПП Чернігівської області Олена Антоненко